Твір-розповідь ,,пісня - душа народу"

    пісня з давніх-давен вважається невід'ємною частинкою кожного народу. вона уособлює спогади про минуле, роздуми про сьогодення та мрії про щасливе майбутнє. на мою думку, жоден народ не може існувати без частини душі – пісні.    основне ж багатство рідної землі – український працелюбний народ, що заселяє її – про це теж розпові пісні. 

  також у пісенній творчості неабияка роль відводиться материнській любові до своєї дитини, тузі за загиблим:

вернися, синку, додомоньку,

змию, зчешу головоньку.(гомін,гомін по діброві)  в інших йдеться про нестримне кохання парубка до дівчини. вони яскраві на емоції та душевні переживання, які переповнюють їхні серця.  багато про давні часи можуть розповісти обрядові пісні: веснянки, колядки, щедрівки. ми можемо не сприймати поклоніння предків перед силами природи, але шанобливе ставлення до хліба, праці, природи не може залишити нас байдужими. коляда та щедрівка піднімають настрій, об'єднують у християнській родині.   

александр блок — о доблестях, о подвигах, о славе: стих

о доблестях, о подвигах, о славе

я забывал на горестной земле,

когда твое лицо в простой оправе

перед мной сияло на столе.

но час настал, и ты ушла из дому.

я бросил в ночь заветное кольцо.

ты отдала свою судьбу другому,

и я забыл прекрасное лицо.

летели дни, крутясь проклятым роем…

вино и страсть терзали жизнь мою…

и вспомнил я тебя пред аналоем,

и звал тебя, как молодость свою…

я звал тебя, но ты не оглянулась,

я слезы лил, но ты не снизошла.

ты в синий плащ печально завернулась,

в сырую ночь ты из дому ушла.

не знаю, где приют твоей гордыне

ты, милая, ты, нежная, нашла…

я крепко сплю, мне снится плащ твой синий,

в котором ты в сырую ночь ушла…

уж не мечтать о нежности, о славе,

все миновалось, молодость прошла!

твое лицо в его простой оправе

своей рукой убрал я со стола.