Іть визначити тему і ідею байки, та пізнавальне і виховне значення вийшла мишка-городянка, прехорошая панянка, раз у поле погуляти; а при тiм хотiла взнати, як там iншi сестри мишi, польовнички, серед тишi проживають, пробувають. мишка мишку миттю взнала — як селянка працювала, колоски собi збирала. — бiг! — так гукнула городянка. друга вчула, розпиталася i в нору городянку запросила по-простому, по-сiльському. там вона, бач, наносила колосочкiв, зернят рiзних, корiнцiв усяких пiзнiх; i усiм тим частувала, городяночку приймала, городянка призволилась, дечому то й дивувалась: — а се що у вас такеє? що ж, воно собi зветься як? — i городянка набiк голову схиляла та стекольце, як панянка, до очей все притуляла. гарненько, i, як стало вже пiзненько, городянка швидко встала. але подругу новую, тую мишку польовую, i до себе запрохала. отже, якось у недiлю, — в свято, бачте, на дозвiллю, — хуторянка на часинку подалася до будинку. городянка виглядала, хорошенько привiтала: — будь здорова, гостя ждана! се гаразд, моя кохана! бо якраз панiв немає, панство десь собi гуляє на банкетi. — по сiй мовi у буфетi господиня тая мишка, делiкатненька корпишка, почала всього шукати, все ласеньке добувати. повела тодi сестрицю у найкращую свiтлицю: там на килимi турецькiм посiдали нашi мишки. i горiхом смачним, грецьким, погострила зубки трiшки тая гостя польова. та хiба самi горiшки? о! була там i халва, i цукати, й пастила, хвиги-миги, марципани, — прямо ïжа без догани! але тiльки що розсiлись та гарненько примостились, коли це дзвiнок як дзенькне, на господу всю як бренькне! слуги i в хату, в тую пишную палату, увiйшли i панi, й пан, — так i сяяв весь жупан! отже, мишки нашi швидко повтiкали, куди видко! i сказала хуторничка: — прощавай, моя сестричко! хай ïй цур, оцiй палатi! я волю у простiй хатi простим зернятком живитись, нiж на всi боки дивитись — чи не ввiйде хто, не зрушить та ногою не будь здорова, моя любко, хай господь тебе боронить, я додому йду, голубко, — там нiхто у нас не

Тема: життя панянки і селянки миші ідея : не потрібно ставити себе вище, краще буди в затишку, аніж на сторожі. пізнавальне і виховне значення: що потрібно один одному, мати свій дім, і не дивитися хто бідний ,хто багатий, а працювати , аби далі було добре.

Юхим, якого в народі прозвали юшкою, працює помічником коваля. Цій слабкій людині, старому на вигляд, виповнилося лише сорок років. Старим він виглядає через сухоти, якою давно хворіє. Юшка працює в кузні так давно, що місцеві жителі звіряють по ньому годинник: дорослі, бачачи, як він йде на роботу, будять молодих, а коли він повертається додому, кажуть, що пора вечеряти і спати.

Дуже часто діти і дорослі ображають Юшку, б'ють, кидають в нього камені, пісок і землю, але він все терпить, не ображається і не сердиться на них. Часом діти намагаються розлютити Юшку, але у них нічого не виходить, і іноді вони навіть не вірять в те, що Юшка живий. Сам Юшка вважає, що оточуючі так проявляють до нього «сліпу любов».

Зароблені гроші Юшка не витрачає, п'є тільки порожню воду. Щоліта він кудись їде, але ніхто не знає, куди саме, А Юшка не зізнається, називає різні місця. Люди думають, що він їздить до дочки, такий же, як і він, простий і нікому не потрібною.

З кожним роком Юшка від сухот стає все слабкіше. Одного разу влітку, замість того, щоб піти, Юшка залишається вдома. Того вечора він, як завжди, повертається з кузні і зустрічає перехожого, який починає потішатися над ним. Вперше Юшка не терпить глузування мовчки, А відповідає перехожому, що якщо він народився, то, значить, потрібен білому світу. Ці слова припадають перехожому не до смаку. Він штовхає Юшку в хворі груди, той падає і вмирає.

Майстер, що проходить повз, знаходить Юшку і розуміє, що той мертвий. На Юшкіни похорон приходять всі сусіди з його вулиці, навіть ті, хто його ображали. Тепер злість їм зривати стало не на кому, і люди почали лаятися частіше.

Одного разу в місті з'являється незнайома дівчина, квола і бліда, і починає шукати Юхима Дмитровича. Не відразу Коваль згадує, що так звали Юшку.

Спочатку всі вважають дівчину дочкою Юшки, але вона виявляється сиротою. Юшка опікав її, помістив спершу в московське сімейство, потім в пансіон з навчанням. Щоліта він їздив до дівчини і всі зароблені гроші віддавав їй. Знаючи про хворобу Юшки, дівчина вивчилася на лікаря і хотіла його вилікувати. Вона не знала, що Юшка помер - він просто не приїхав до неї, і дівчина відправилася його шукати. Коваль приводить її на кладовище.

Дівчина залишається працювати в тому місті, безкорисливо допомагає людям, і всі називають її «Юшкиной дочкою», вже й не пам'ятаючи, хто такий Юшка, і що вона йому дочкою не доводиться.

Объяснение: