Критика внутрішньої та зовнішньої політики ії у творі мандри гулівера 34

Головний герой твору, гуллівер, потрапляє у країну ліліпутію, де живуть дуже маленькі люди. спочатку ці незвичайні люди зустрічають його досить-таки приязно, щиро: житло, приймають спеціальні закони, які налагоджують його спілкування з місцевими жителями так, щоб воно було гармонійним та безпечним з обох боків, забезпечують його харчами. далі гуллівера знайомлять зі звичаями країни, досить-таки дивними. наприклад, щоб отримати міністерську посаду, треба було взяти участь у змаганнях танцюристів на канаті. хто найвище підстрибне, той отримує найвищу посаду державного службовця. і ніяких там спеціальних знань, розуму, вміння орієнтуватися в політиці й економіці зовсім не потрібно! це вже натяк на ійських міністрів та придворних царедворців, які обіймають ці високі посади, зовсім не відпові їм. а чого варта перша особа держави, яка іменує себе не королем, а саме імператором, що називає себе «відрадою і жахом всесвіту», наймудрішим і найсильнішим у світі (зріст якого дорівнює трьом пальцям). а скільки титулів він має! зрозуміло, що свіфт мав на увазі ійського короля георга і, який перебував на ійському престолі в 1714—1726 роках. потім гуллівера знайомлять з політичною системою країни: виявляється, що в ліліпутії є дві ворогуючі партії, відомі під назвами тремексенів і слемексенів, які відрізняються одна від одної тим, що прибічники однієї з них "дуже полюбляють низькі підбори, а іншої — високі. причому останні стверджують, що саме високі підбори більше за все відпові давньому державному устрою ліліпутії. і на цьому ґрунті між ними відбуваються «найжорстокіші сварки». проте імператор наказав, що в державних установах слід носити лише низькі підбори. ще більш «важливі» обставини викликали жорстоку війну, що ведуть між собою дві великі імперії — ліліпутія і блефуску: з якого ж таки боку треба розбивати яйця — з тупого кінця чи, навпаки, з гострого? цілком зрозуміло, що тут ідеться про сучасну письменникові ію, поділену на прибічників партії торі і вігів, причому сам свіфт уже не вірив жодній з них. між ліліпутією та блефуску ведеться сторічна війна. що ж мав на увазі автор твору? звичайно ж, сторічну війну між ією і францією.

Жил-был мальчик дениска. рос он лентяем. попросят его за грибочками в лесок сходить, не пойдет. шёл дениска в школу, идёт он по дороге, видит, бабушка стоит, дорогу пройти не может. подумал дениска, почесал за ухом: "дай-ка я посмотрю, как эта бабуля пройдёт без моей " смотрел, смотрел денис, надоело ему. прошёл через дорогу и видит: бабушка на скамье сидит и горюет.стало дениске жалко бабушку.спросил он у неё в чем дело, а бабуля смотрит на него, будто он какой-нибудь там преступник. бабушка встала со скамьи, ни слова дениске. взял дениска бабулю за руку и перевёл через дорогу. он конечно в школу опоздал, но сделал хорошее дело.          всё. заголовок: "хорошее дело"