Скласти казку про тварин та чому вона навчає

Був собі дід та баба, та не було в них дітей. от вони собі сумують; а далі дід і каже бабі: - ходім, бабо, в ліс по грибки! от пішли, бере баба грибки, коли дивиться - у кущику гніздечко, а в гніздечку качечка сидить. от вона дідові: - дивись, діду, яка гарна качечка! а дід каже: - візьмімо її додому, нехай вона у нас живе. стали її брати, коли дивляться, аж у неї ніжка переломлена. вони взяли її тихенько, принесли додому, зробили їй гніздечко, обложили його пір'ячком і посадили туди качечку, а самі знов пішли по грибки. вертаються, аж дивляться, що в них прибрано, хліба напечено, борщик зварений. от вони до сусідів: - хто це? хто це? ніхто нічого не знає. другого дня знов пішли дід і баба по грибки. приходять додому - аж у них і варенички зварені, і починочок стоїть на віконці. вони знов до сусідів: - чи не бачили кого? кажуть; - бачили якусь дівчину, від криниці воду несла. така,- кажуть,- гарна, тільки трішки кривенька! от дід і баба думали-думали: "хто б це був? " - ніяк не . а далі баба дідові й каже: - знаєш що, діду? зробимо так: скажемо, що йдемо по грибки, а самі заховаємось та й будемо виглядати, хто до нас понесе воду. так і зробили. стоять вони за коморою, коли дивляться, аж із хати виходить дівчина з коромислом: така гарна! тільки що кривенька трошки. пішла вона до криниці, а дід і баба тоді в хату; дивляться - аж у гніздечку нема качечки, тільки повно пір'ячка. вони тоді взяли гніздечко та й укинули у піч, воно там і згоріло. коли іде дівчина з водою. ввійшла в хату, побачила діда й бабу та зараз до гніздечка - аж гніздечка нема. вона тоді як заплаче! дід і баба до неї, кажуть: - не плач, галочко! ти будеш у нас за дочку; ми будемо тебе любити і жалувати, як рідну дитину!

Ніщо так не зігріє восени, як обійми рідної, коханої людини. Ніякі глінтвейни не в силі побороти силу тепла, що йде від рук, а точніше від серця, рідних.

А якщо поруч нікого немає, то найкращий б позбутися осінньої депресії – твоя внутрішня сила. Як себе налаштуєш на день – таким він і буде! Відкинь внутрішні переживання за до медитації. Тоді ти начебто поглинаєш всю енергію світу і при цьому пізнаєш своє я. Думки навколо розсіюються, ти на теплому узбережжі ніжишся під променями пекучого сонця, бармен приносить тобі кокосовий коктейль і йде геть – ти сам, навколо ні душі і трепетна мелодія грає на струнах літа. В той час відпочиває не тіло, а душа! Ти прокидаєшся – і осінь здається вже не такою похмурою. Жовте листя схоже на пісок на узбережжі, небо на коктейль, а люди на барменів, бо дарують усмішки та тепло, тепло душі.