Твір на тему "мова - диво калинове"

чим для мене є мова мого народу? без перебільшення можна сказати, що це одна із найбільших цінностей у житті. це те найперше, що оточує недавно народжену дитину. мати, батько і їх мова найпершими схилялися над немовлям. потім була пісня — мамина колискова, дитяча, жартівлива. і скрізь чулися рідні, знайомі слова.

кожна людина обирає собі мову, якою спілкується, інколи таких мов кілька, але рідною буває лише одна; найпотаємніші думки довіряють найріднішій мові і пишуть вірші загалом найріднішою мовою.

немає такого письменника, який би не виказав своєї любові до своєї мови, який би не вболівав за її долю. мільйони слів, а кожен письменник повинен вибрати свої, створити свою, власну, комбінацію, яку ще ніхто не сказав:

страшні слова, кол вони мовчать,

коли вони зненацька причаїлись,

коли не знаєш, з чого їх почать,

бо всі слова були уже чиїмись.

хтось ними плакав, мучився, болів,

із них почав і ними ж і завершив.

людей мільярди, і мільярди слів,

а ти їх маєш вимовити вперше.

найбільше серед письменників переймалися проблемами мови м. рильський, п. тичина, в. симоненко, м. куліш, а. малишко, і зараз вони тривожать серце і дм. білоусу, і б. олійнику, і дм. павличку, л. костенко, і. драчу та багатьом іншим. а вже про шевченка і говорити нічого. тому що роль мови у житті людини важко переоцінити. можна багато говорити про красу, мелодійність, чарівність української мови. тільки глухий не оцінить краси української мови. а яка сила жарту і дотепу в українця! багато списано паперу про те, як принижувалася наша мова протягом віків, скільки виходило циркулярів про її заборону. про це уже не варто говорити. з 1991 року українська мова знову здобула статут державної. наша мова гідна такого статусу, бо нею можна сказати і найніжніші слова освідчення, і найдотепніші жарти, а зараз вона вчиться бути ще й діловою. перед нею великі можливості. ось тільки нам, українцям, треба навчитися її поважати, вважати рідною, найкращою. бо мова — це сутність людини, це першоелемент народу, нації. це не лише засіб творчості, хоч і це її величезний пласт, це — душа народу, його самобутність, неповторність. згадайте, як любив і милувався українським словом мокій у п'єсі м. куліша "мина мазайло". багато письменників ставлять мову в один ряд з україною, матір'ю, коханою. люди україни, вчіться у письменників любити свою мову, збагачуйте її, розвивайте, і тоді ви і самі не помітите, як це "диво калинове" зачарує вас навіки.

Сонячний ранок. чисте синє небо без жодної хмаринки. буяють зелені сади та газони. навколо найсучасніші будинки дивовижної архітерктури: аквапарк, станція дружніх галактик, торговий мега- центр, школи з дистанційним навчанням тощо. надшвидкісне мет­ро та автобани можливість зручно дістатися будь-якого місця великого міста. люди усміхнені та задоволені. що це за місто? це місто моєї мрії, у якому ніхто б не відмовився жити. споді­ваюсь, що таким воно буде в недалекому майбутньому. місто для щасливої людини, де все налагоджено для комфорту та добробуту. але дива без праці не буває. золоті руки працьовитих людей і ро­зумні думки науковців здійснити мрію. починати йти в майбутнє можна зараз. треба жителям кожного міста подбати про його чистоту та безпеку, прагнути зробити його кращим. хай же кожний подбає про місто своєї мрії!