Папишиье биографию тютчева! как можно кратче кто напишет кратче всех поставлю как лучший

родился федор иванович тютчев 23 ноября (5 декабря) 1803 года в усадьбе овстуг орловской губернии.

в биографии тютчева начальное образование было получено дома. он изучал поэзию древнего рима и латынь. затем он обучался в университете москвы на отделении словесности.

окончив университет 1821 году, начинает работать в коллегии иностранных дел.

в качестве дипломата отправляется в мюнхен. впоследствии поэт проводит за границей 22 года. там же была встречена большая и самая главная в жизни любовь тютчева – элеонора петерсон. в браке у них родилось три дочери.

первый период в творчестве тютчева приходится на 1810-1820 года. тогда были написаны юношеские стихотворения, весьма архаичные и похожие на поэзию прошлого века.второй период творчества писателя (20е – 40е годы) характеризуется использованием форм европейского романтизма и лирики. 

в 1844 году тютчев вернулся в россию. с 1848 года занимает должность старшего цензора в министерстве иностранных дел. вместе с тем принимает активное участие в кружке белинского, участниками которого также были  иван тургенев,  николай некрасов,  иван гончаров  и другие.

беды сломили его, здоровье ухудшилось, а 15 июля 1873 года федор иванович умер в царском селе. поэта похоронили в санкт-петербурге на новодевичьем кладбище.

поэзия тютчева насчитывает немногим более 400 стихотворений.  тема природы  – одна из самых распространенных лирике поэта. так пейзажи, динамичность, многоликость как будто живой природы показаны в таких произведениях тютчева: «осень», «весенние воды», «чародейкою зимою», а также многих других. изображение не только природы, но и подвижность, мощь потоков наряду с красотой воды на фоне неба показана в стихотворении тютчева «фонтан».

любовная лирика тютчева является еще одной важнейшей тематикой поэта. буйность чувств, нежность, напряженность проявляются в стихах тютчева. любовь, как трагедия, как болезненные переживания, представлена поэтом в стихах из цикла, называемого «денисьевским» (составленном из стихов, посвященных е. денисьевой, возлюбленной поэта).стихотворения тютчева, написанные для детей, входят в школьную программу и изучаются учащимися разных классов.

    страшним гнівом палав ахілл проти троянців. він вирішив жорстоко помститися на них за смерть друзів, патрокла і антілоха. як розлютований лев, бився ахілл, кладучи одного за одним героїв трої. кинулись поспішно втікати троянці, спішили заховатися вони за мурами трої. несамовитий ахілл переслідував їх. гнала його невблаганна доля на вірну загибель. аж до скейської брами пересліду-вав ахілл троянців.

    він удерся б і в священну трою, і вона загинула б, коли б не з'явився бог аполлон. грізно крикнувши, спинив він ахілла. але не послухав його ахілл. він сам гнівався на бога за те, що багато разів рятував бог-стріловержець від нього гектора й троянців. ахілл погрожував навіть богові, що вразить його списом. невблаганна доля затьмарила ахілла. він готовий був напасти навіть на бога. розгнівався аполлон, забув він і те, що обіцяв колись, на весіллі пелея і фетіди, охороняти ахілла. повившись темною хмарою, для всіх незримий, скерував він парісову стрілу, і вразила вона ахілла в п'яту, куди тільки й можна було вразити великого героя. смертельною була для ахілла ця рана. відчув наближення смерті ахілл. вирвав він з рани стрілу і впав на землю. гірко докоряв він богу аполлонові за те, що він згубив його. знав ахілл, що без бога не міг вбити його ніхто із смертних. ще раз зібрав свої сили ахілл. грізний, наче вмираючий лев, підвівся він із землі і вразив ще багатьох троянців. та ось похололи його члени. все ближче смерть. поточився ахілл і сперся на спис. грізно крикнув він троянцям:

    — горе вам, погинете ви! і після смерті мститимусь на вас!

    від цього поклику кинулись тікати троянці. але щодалі слабнув ахілл. залишили його останні сили, і впав він на землю. загримів на ньому його золотий панцир, і здригнулася земля. помер ахілл. але й до мертвого не насмілювались наблизитись троянці. вони боялися його й мертвого, такий жах навіяв він їм за життя. потроху перебороли вони страх, і запеклий бій закипів навколо тіла найбільшого з героїв. наймогутніші герої греків і троянців узяли участь у цьому бою. горами нагромадилися трупи навколо ахілла, а він лежав, нерухомий, величезний, не чуючи вже бою. пил вихором кружляв, здіймаючись з-під ніг бійців. кров лилася рікою. здавалося, ніколи не скінчиться бій. коли це вдарив грім зевса, знялася буря і зупинила троянців. не хотів зєвс, щоб заволоділи троянці трупом ахілла. підняв могутній аякс теламонід труп ахілла і поніс до кораблів, а його захищав одіссей, відбиваючи троянців, що наступали. хмара стріл і списів летіла з рядів троянців в одіссея, але він все ж мужньо стримував їх натиск, відступаючи крок за кроком. приніс аякс труп ахілла до кораблів. обмили труп греки, умастили запашними маслами і поклали на пишно оздобленому ложі. обступивши ложе, голосно оплакували греки свого найбільшого героя і рвали з горя волосся. почула їх плач богиня фетіда. піднялася вона з морської глибини із своїми сестрами нереї. дізнавшись, що загинув її улюблений син, фетіда видала з вуст такий зойк скорботи, що здригнулися усі греки. вони тікали б перелякані до кораблів, якби не зупинив їх старець нестор. сімнадцять днів оплакувала фетіда, нереїди і греки ахілла. з високого олімпу спустилися музи. вони співали на честь померлого похоронний гімн. оплакували героя і безсмертні боги на олімпі. на вісімнадцятий день споруджено було похоронне багаття. на ньому спалено було тіло ахілла. багато жертв принесли на честь найбільшого з героїв греки. всі вони брали участь у похованні, одягнувши розкішні панцири. коли догоріло вогнище, зібрали кістки ахілла і поклали їх у золоту урну, яку подарував фетіді бог діоніс. у цій саме урні лежали і кістки патрокла. в одному склепі поховані були ахілл, патрокл і антілох, син нестора. високу могилу насипали над ним греки, далеко її видно було з моря, вона свідчила про велику славу похованих під нею героїв. а після похорону влаштовані були на честь померлого грища. дорогоцінні дарунки винесла з моря богиня фетіда. вони мали бути нагородою переможцям у грищах. такі розкішні були ці дари, що самого ахілла вони б захопили, коли б живий був великий герой.