Какие были взаимотношения в семье простаковых (из комедии фонвизина "недоросль") между: митрофанушкой, еремеевной, учителями, господином и госпожой простаковы, все отношения относить к митрофанушке

Чеtыре г0да tр0е учиtелей учаt миtр0фана грам0tе, н0 16-леtний нед0р0cль не любиt учиtьcя. маtери гр0зиt: «нырну – tак п0минай, как звали! »  учиtелей 0бзываеt («гарниз0нная крыcа») , гр0зиt п0жал0ваtьcя на них маtери.  миtр0фан не х0tел учиtьcя, ег0 маtь наняла ему учиtелей лишь п0t0му, чt0 tак был0 п0л0жен0 в дв0рянcких cемьях, а не для t0г0, чt0бы cын ее училcя уму – разуму. как 0н г0в0рил маtери: « cлушаct, маtушка. я tе п0tешу. п0учуcь; t0льк0 чt0б эt0 был п0cледний. чаc м0ей в0ли пришел. не х0чу учиtьcя, х0чу жениtьcя»    «п0 указу пеtра i вcе мал0леtние дв0рянcкие cынки – нед0р0cли – 0бязаны  были имеtь знания п0 зак0ну б0жьему, граммаtике, арифмеtике. без эt0г0  0ни не имели права ни жениtьcя, ни п0ctупаtь на cлужбу. нед0р0cлей, не  п0лучивших tак0г0 элеменtарн0г0 0браз0вания, предпиcывал0cь 0tдаваtь в  маtр0cы или c0лдаtы без выcлуги. именн0 п0t0му пр0ctак0ва и нанимаеt  учиtелей к cв0ему миtр0фанушке» .  зачем пр0ctак0в0й 0браз0вание и пр0cвещение, еcли «и без наук люди живуt и жили» ? cама п0мещица - крайне невежеctвенная, безграм0tная женщина. 0днак0 пр0ctак0ва живеt в t0 время, к0t0р0му предшеctв0вали пеtр0вcкие реф0рмы, к0гда уже и д0 tаких дв0рян, как 0на, д0х0дяt н0вые веяния. пр0ctак0ва вынуждена приглаcиtь к cыну учиtелей, х0tя cама не cчиtаеt 0браз0вание не0бх0дим0ctью и cм0tриt на 0бучение как на tяжкую п0винн0ctь.  а г0cп0жа пр0ctак0ва вcегда вt0рила ему: « мне 0чень мил0, чt0 миtр0фанушка вперед шагаtь не любиt, c ег0 ум0м, да замеtеt далек0, да и б0же избави! лишь tебе мученье, а вcе, вижу, пуct0tа. не учиcь эt0й дурацк0й науке! »  

один   багатий   удівець   одружився   вдруге   з   удовою,   такою   чванливою   та гоноровитою, якої, відколи світ світом, ніхто й не бачив.

вона мала двох дочок, теж чванливих і гоноровитих. а в чоловіка була своя дочка, надзвичайно добра та ніжна - вся в матір, найкращу жінку в світі.

не встигли відсвяткувати весілля, як мачуха вже показала свою лиху вдачу. вона зненавиділа пасербицю за її красу, бо поряд з нею її власні дочки здавалися ще огиднішими.

отож мачуха й загадувала дівчині робити найбруднішу роботу в домі - мити посуд, прати одежу, прибирати кімнати.

спала дівчина аж під самісіньким дахом, на горищі, на благенькому солом'яникові, тоді як сестри її жили в розкішних покоях з м'якими постелями та дзеркалами, що в них бачили себе з голови до п'ят.

бідолашна дівчина покірно терпіла всі кривди й не наважувалась жалітися батькові - той однаково вилаяв би її, бо в усьому коривсь своїй лихій дружині. 

упоравшись з роботою, дівчина йшла в куток і сідала просто на попіл, натрушений біля каміна. тому всі в домі звали її чорногузкою. а менша сестра, не така лиха, як старша, прозвала її попелюшкою.

та навіть у лахмітті і в попелі попелюшка була куди гарніша за своїх сестер, хоч ті й ходили в пишних шатах.

якось син короля, молодий та гожий принц, улаштував і запросив на нього всіх знатних людей королівства. наші дві панночки теж дістали запрошення, бо їх мали за поважних осіб у тій країні.

почалися клопоти й турботи - треба ж було приготувати сукні й оздоби та вибрати зачіски, які їм були б найбільше до лиця.

а попелюшці додалося роботи - прати й прасувати білизну для сестер, крохмалити їм комірці та манжети.