Твір есе на тему гармонія людини і природи

драма «лісова пісня» видатної української письменниці лесі українки вражає читачів дивовижною красою мрії, надзвичайною глибиною думки і неповторною музичною мовою. цей твір відкриває перед нами веселкові барви квітів, зітхання вітру, гомін весняної ночі і лісові тіні чарівного полісся. для того, щоб вирішити питання досягнення гармонії людини й природи, леся українка використала два протилежних світи: міфологічний світ лісових істот, тобто світ природи, і реальний світ людини з постатями звичайних селян. головний їхній конфлікт підпорядкований ідеї боротьби проти буденщини, тупості, сірості і банальності, за високу мрію, за красу і вірність, за гармонійне й вільне життя.

головним у сюжеті неповторної драми лесі українки було кохання звичайного сільського хлопця лукаша і дивовижної лісової дівчини мавки. трагічним у цьому творі стала неможливість порозуміння закоханими один одного, а потім і розлука. а логічним завершенням драми «лісова пісня» стала загибель лукаша та мавки.

ідея гармонії природи й людини втілена письменницею в образі мавки, лісової дівчини, яка любить і береже природу, яка надзвичайно тонко відчуває чарівну мелодію лісу. в образі мавки гармонійно сплелися духовне багатство і зовнішня краса, ніжність і доброта. ця дівчина пробудилася в лісі в одязі зеленого кольору, а ходила вона з чорним розпущеним волоссям. мавкою захоплювалися усі лісові мешканці, адже вона виглядала дуже чарівною. мавка завжди завзято виступала проти всього, що руйнувало природу і щиро любила її красу.

мавка, як і звичайна дівчина, прагнула великого кохання, мала світлі, немов самоцвіти, мрії і піднесену душу. вона, як і інші міфологічні істоти, була волелюбною і не приймала неволі думок, помислів і дій. найголовнішим у житті для неї було кохання до лукаша, заради якого дівчина зважилася покинути рідний ліс і жити серед селян. на жаль, вона так і не змогла зрозуміти приземленість думок оточуючих її людей, їхню ницість та занадто матеріальні мрії. не зрозуміли дівчину селяни та навіть коханий лукаш. у цьому й полягає трагедія співіснування людини і природи.

на мій погляд, письменниця доводить у своїй драмі, що бідність і сіра буденщина вбивають в людині не тільки любов, але й мрію і талант. тому совість лукаша і вчинила суд над його життям. а мавка повернулася до його хати і перетворилася на вербу, продовживши своє життя у звуках сопілки і шелестінні листя.

фінал драми сумний, але саме він змушує нас замислитися над тим, що потрібно людині, щоб жити у гармонії з природою. я думаю, що для цього потрібно не так вже й багато: мати чисту і світлу душу, високі прагнення і мрії, іншими словами, треба бути таким, як головна героїня драми лесі українки, лісова дівчина мавка.

виконавці і його справу