Докажите философское утверждение об относительности истины применительно к ионной связи 1) 2) 3)

1) "ионная связь образуется между атомами, при этом электронная пара переходит от менее электроотрицательного атома, приобретающего положительный заряд, к более электроотрицательному атому, приобретающему отрицательный заряд" - данное утверждение представляет собой неполное тождество представлений об ионной связи и действительности; то есть является относительной истиной; 2) в действительности в кристалле нет ни катиона, ни аниона, то есть идеальная ионная связь не существует (ковалентная сильнополярная связь); 3) тем не менее, модель ионной связи применяется в рамках некоторых теорий (например, тэд) и служит для описания свойств многих веществ. то есть для данных теорий и условий - для данного субъекта познания является относительно полным и верным отражением действительности.

Объяснение:

алгебраїчна сума ступенів окиснення всіх атомів у молекулі має дорівнювати нулю, у багатоатомних йонах сума ступенів окиснення всіх атомів дорівнює заряду йона.

для одноатомних йонів ступінь окиснення дорівнює заряду йона.

ступінь окиснення елементів у речовинах дорівнює нулю (за винятком озону).

ступінь окиснення лужних металів дорівнює +1 (за винятком речовин і алкалідів);

ступінь окиснення гідрогену дорівнює +1 (в більшості сполук) або −1 (в гідридах), 0 в молекулі Н2;

Флуор в усіх сполуках має ступінь окиснення −1 (за винятком F2);

ступінь окиснення Оксигену в сполуках, як правило, дорівнює −2. Виняток становлять флуориди Оксигену (+2), сполуки діоксигеніл-іона О

+

2

(+1/2), кисень О2 (0), пероксиди (−1), супероксиди (−1/2) та неорганічні озоніди будова BeF2

Часто ступінь окиснення не збігається із числом утворюваних зв'язків. Зокрема, для атома Берилію у молекулі BeF2 ступінь окиснення є рівним +2, тоді як його молекула є полімерною. Також варто пам'ятати, що фактичний заряд на атомі може не відповідати ступеню окиснення цього атома. Так, у амоній-іоні атом Нітрогену має заряд +1, проте ступінь окиснення −3.

На письмі ступінь окиснення зазначається над символом елемента або вгорі праворуч від нього:

{\displaystyle \mathrm {{\overset {+1}{K}}{\overset {+7}{Mn}}{\overset {-2}{O_{4}}}} }{\displaystyle \mathrm {{\overset {+1}{K}}{\overset {+7}{Mn}}{\overset {-2}{O_{4}}}} } або {\displaystyle \mathrm {H_{2}^{+}O^{-2}} }{\displaystyle \mathrm {H_{2}^{+}O^{-2}} }

Коли в тексті (не у формулі) необхідно позначити ступінь окиснення елемента, його записують одразу після символу або назви елемента без пробілів у круглих дужках. Наприклад: Оксиген(−2), О(−2), Ферум(+3), Fe(+3) чи залізо(0), Fe(0).

Винятки Редагувати

Ступінь окиснення Сірки у складі піриту (персульфіду Заліза (ІІ)) FeS2 дорівнює (−1) (група S

2−

2

є аналогом пероксидної групи O

2−

2

)

У складі складних оксидів атоми одного і того ж елемента можуть мати різні ступені окиснення. Наприклад: у магнетиті (фераті (ІІІ) Заліза (ІІ)) Fe3O4 Залізо має ступені окиснення +2 і +3). При розв'язанні завдань, для яких має значення ступінь окиснення, формулу магнетиту слід записувати так: Fe+2(Fe+3O2)2 (представлення у вигляді солі) або FeO·Fe2O3 (представлення у вигляді складного оксиду). Іншими поширеними прикладами складних оксидів є сурик Pb3O4 (2PbO·PbO2) та манганцева шпінель Mn3O4 (Mn+2(Mn+3O2)2 або MnO·Mn2O3).