Твір на тему: життєві уроки повісті "кайдашева сім'я"

Повість «кайдашева сім’я» була написана ще 1878 року, але й досі її читають залюбки і сміються від душі, і сумують, впізнаючи, на жаль, сімейні ситуації. а сталося так, тому що і. с. нечуй-левицький відтворив саму суть людських характерів і життєвих принципів, показавши їх через національно своєрідне світобачення українців. відтак і тема сім’ї набула головного значення. спостерігаючи перипетії життя сім’ї кайдашів, ніби бачиш усе з певної відстані. проте відстань часто скорочується, бо надто вже типові ситуації змальовано. ось два брати карпо й лаврін розмовляють про дівчат, і ми бачимо, як по-різному дивляться на світ ці люди; один — карпо — в усьому бачить негатив, другий — лаврін — готовий любити увесь світ. проте поступово, коли обидва одружуються, їхні позиції стають схожими. то що ж сталося у сім’ї кайдашів? та те, що, на жаль, ще й сьогодні спостерігаємо у сім’ях, бо найбільш затятими і непримиренними люди стають стосовно близьких. вважається, що зі своїми можна й не церемонитись, бо, бач, правила хорошого тону — це для зовнішнього вжитку. отак і отруюємо ми життя одне одному у сім’ї, не помічаючи, як боляче ранимо тим самим і себе, калічимо . адже й у сім’ї кайдашів не завжди все було погано. хоч і пиячив старий кайдаш часом, проте сини його поважали, як заведено було українською сімейною традицією, і карпо хіба що міг про батькові переживання щодо п’ятничного посту. але куди ж поділося оце почуття гумору, коли почалися жіночі сварки? що спонукало карпа штовхнути батька під час сварки? здається, оте саме у родинних стосунках, яке дає волю егоїзму, жадібності та іншим негативним рисам характеру. ніхто з кайдашів у сім’ї і не думав стримуватися у своїх емоціях і ніхто не подумав про інших, про те, як їм ведеться у такому домі. можливо, вперше це показала мелашка, не витримавши постійного напруження і залишившись у києві. її пошуки, хвилювання дещо припинили егоїстичні і бездумно жорстокі напади на неї свекрухи, однак і тоді ще не все владналося. кілька разів сім’ю мирили представники громади, влада. та хіба це може втримати мир у сім’ї! про це нечуй-левицький дотепно говорить у останніх рядках повісті, коли передає розмову великомудрих баби параски й баби палажки, які міркують, куди треба одсунуть хати карна й лавріна, щоби там запанував мир. але тут-таки параска зауважує, що і в самої палажки така сама проблема в родині. отже, вона спільна. отож письменник спонукає через смішні й дотепні сцени з родинного життя кайдашів замислитись над тим, як зберегти лад у сім’ї.

Жанр: психологический роман.