Абрамов. о чём плачут лошади. краткое содержание буквально 5 предложений

Лошадь спрашивает у  человека: правда  ли, что когда-то их  племени жилось легко и  привольно. человек не  может признаться лошади, что это правда, и  теряет её  дружбу и  доверие. рассказчик любит лошадей, которым живётся нелегко: конюх за  ними плохо ухаживает, забывает кормить и  поить, к  тому  же их  донимает гнус. когда может, он  заходит к  ним и  старается их  подкармливать. в  одно из  таких посещений повествователь замечает, что рыжуха плачет. из  рассказа лошади он  узнаёт, что у  лошадей был спор о  лошадиной жизни. рыжуха услышала песню о  тех временах, когда лошадям жилось хорошо. песни эти пела ей  старая кобыла, которая услышала их  от  своей матери, а  та  от  своей. когда рыжуха слушала эти песни, ей  было легче работать, она забывала про жару и  другие трудности лошадиной жизни. выйдя на  луг, молодая лошадь начала петь песни старой кобылы своим товарищам. но  другие лошади подняли рыжуху на  смех, они говорили, что это всё враньё, просили не  травить душу. лошадь спрашивает у  человека, правда  ли то, что говорится в  песне. рассказчик не  может выдержать взгляда рыжухи. он  знает, что это всё правда, но  не  может сказать об  этом своей четвероногой подруге. человек уходит. только потом он  понимает, что совершил непоправимую ошибку, и  что у  него больше никогда не  будет такой искренности и  доверия в  отношении с  рыжухой.

Зпушкіна почалася не просто нова епоха російської культури. у творчості російського генія виявилося те, що потім вбере у себе те істинно національне, що визначало духовне життя народу ще тоді, коли була не росія, а жила русь. шлях до духовності, формування гуманістичної самосвідомості не можуть минути творчу спадщину поета. найперше, його сприйняття, найлегше, починається на емоційному рівні: музика і гармонія впливають безвідмовно. кожен, хто читає російською мовою, засвоює, вловлює чарівність пушкінського слова. адже саме генії і пророки росії підняли на свої плечі «наші тягарі і наші слабкості , наші страждання і наші біди , і прийняли дари нашої природи і нашого духу». подібний комплекс переживань отримує форму ідей, сподівань, надій. їх зрозуміти, ними перейнятися складніше, ніж чарівністю «генія чистої краси». але й тут пушкін точний і доступний, бо він створив світ літературних героїв, котрі зробили крок в наше звичайне життя. їх мрії – не великі завойовницькі подвиги, а те приватне життя людини, що стає кращим роз'ясненням життя всього суспільства.