Нужно сочинение на тему "поход князя игоря против половцев" по плану 1-вступление 2-основная часть "две битвы с половцами" 3-заключение "причина разгрома войск игорева"

Вещий боян, когда начинал петь растекался мыслью по древу, мчался серым волком по земле, парил сизым орлом под облаком. поэма рассказывает о неудачном походе князя игоря, который хотел вернуть руси землю половецкую. в начале похода князь игорь увидел солнечное затмение. это было плохое предзнаменование, но, несмотря на это он обратился к дружине с призывом пойти против половцев. вместе с ним отправился в поход его брат всеволод и сын владимир. и отправились они в путь.солнце ему тьмою путь заступало; ночь стонами грозы птиц пробудила. казалось, что все божества объединились против них. хищные птицы и звери бежали за ними, чувствуя скорую добычу. долго ночь меркнет, и наконец наступает утро первого сражения. полки победили половцев, взяли богатую добычу-красных девушек половецких, а сними золото. не подозревая о новой опасности, усталые князья спят. но на другое утро подошли главные силы половцев под предводительством хана гзака и кончака. и со всех сторон они полки обступили. и началась кровавая битва. длилась битва 3 дня. храбрее всех сражался всеволод, забыв о благосостоянии своего княжества и о своей милой, желанной прекрасной глебовне. на 3 день к полудню пали войска игоря. игорь попал в плен. земле грозит потеря независимости. а киевский князь святослав видел смутный сон: одевали его в черным покрывалом на кровати тисовой,черпали синее вино, с горем смешанное.; сыпали пустыми колчанами крупный жемчуг на грудь, видит свой терем без князька. приближенные рассказали о поражении игоря. тогда святослав его в нарушении послушаний, в самонадеянности. указывает на последствия поражений- нападения на переяславль и ранение владимира глебовича. автор обращается к князьям с призывом объединиться и пойти против половцев, прекратить междоусобные войны. ярославна, жена игоря, плачет и обращается она к ветру, солнцу и днепру, чтобы они мужу ее бежать из половецкого плена. и как будто эти слова услышаны. игорь бежит из плена и ему в этом крещенный половец овнур, давшего ему коня. вслед за ним бросились гзак и кончак, но ему сама природа. между ханами заходит спор, как поступить с владимиром. кончак предлагает женить его на половчанке. а гзак возражает, тогда он сбежит со своей женой. солнце светит на небе- игорь в руси! все поют ему я считаю, что игорь храбрый человек и патриот. любовь к родине толкнуло его пойти против половцев. он хотел прекратить разорение земель. но его поражение открыло двери руси для половцев.

На літніх канікулах нам потрібно було прочитати твір Всеволода Нестайка «Тореадори з Васюківки». Коли я побачила цю велику за обсягом трилогію, то, чесно кажучи, великого захоплення не відчула. Мій тато розповів, що він у дитинстві неодноразово перечитував цей твір і дуже захоплювався ним. Мене здивував цей факт, тому почала читати.
І ось через декілька хвилин я вже занурилась у інший світ – світ дуже цікавої книги, де мої однолітки Ява Рень і Павлуша Завгородній, по іншому – Іван Васильович і Павло Денисович дуже веселі, винахідливі та дружні хлопці. Надзвичайно захопило мене те, що хлопці дуже хотіли стати винахідниками. В їхніх мріях було викопати метро під свинарником, зробити підводний човен, вони намагаються влаштувати справжню кориду з коровою Контрибуцією, беруть участь у театральних постановах разом з однокласниками – звичайно, все це не без пригод і не без гумору!
Найяскравішою подією книги для мене стала історія, яку розповідав Павлуша. Ця історія сталася з Явою. Коли він через переекзаменовку, з Павлушею поїхав шукати острів посеред плавнів, щоб там жити як Робінзон Крузо. А натомість Павлуша прозвав Яву Робінзон Кукурудзо. Багато гумору у цій ситуації, але як приємно, що друг підтримав Яву та не покинув у скрутну хвилину.
Хлопці один одному підходять за характером, обидва бешкетники. Ява любить морозиво і якось з’їв аж вісім порцій за один раз. А Павлуша полюбляє вареники з вишнею і за раз може з’їсти цілу миску. Друзі – не розлий вода. Читаючи майже детективні історії щоденних клопотів Яви з Павлушею, дивуєшся їх вмінню з гумором ставитися до життя, щирості, здатності на високі й інтенсивні переживання. Вони не бояться помилятися й виправляють власні й чужі промахи з такою ж завзятістю й наполегливістю, як і беруться за нові справи. Ява та Павлуша щиро хочуть стати справжніми героями і ощасливити світ: зробити його кращим, світлішим і щирішим до всіх.
Якщо спитати мене, який герой мені більше припав до душі, мабуть не зможу відповісти на це питання, сприймаю друзів лише разом. Тому найбільшою трагедією книги для мене стала третя частина, коли вони посварилися