Написать эссе о первобытном человеке только не с интернета

Наблюдения за несколькими племенами австралии в течение длительного периода времени учёным разгадать смысл и значение пещерной живописи. главным занятием австралийских племен были охота и собирательство. но перед тем, как начать охоту, они совершали магический обряд, вбивая в нарисованное на песке животное копье.  первобытные люди боялись природных явлений. естественных причин таких сил природы, как гроза, наводнение люди не знали. они верили в то, что между животными и теми изображениями, которые сами создавали, существует необъяснимая сверхъестественная связь. люди думали, что если на стенах пещеры изобразить оленей, бизонов или горных баранов, то живые звери под воздействием сверхъестественных сил станут заколдованными и не уйдут из окружающей местности. нарисовав поражённое копьём животное, можно добиться успеха на охоте.  пользуйся )

Апеннінський півострів розташований на захід від Балканського і відокремлений від нього Адріатичним морем. За своєю формою нагадує чобіт, який смугою суходолу видається на південь у Середземне море. За природними умовами він багато у чому протилежний Балканам.

Умови для життя на Апеннінському півострові сприятливіші, ніж на Балканах. Тут протікає декілька повноводних рік, найбільша з них — По (у давнину — Пад). В Італії чимало родючих рівнин, які щедро зігріваються південним сонцем. На невисоких пагорбах добре визріває виноград. Від холодних північних вітрів півострів захищають високі гори Альпи. Інші гори — Апенніни — тягнуться уздовж усього півострова. Вони багаті корисними копалинами і будівельним каменем. Апеннінський півострів омивається Тірренським та Адріатичним морями. До південно-західного краю півострова примикає острів Сицилія.

УІ тисячолітті до н.е. Італію населяло багато народностей. Крім італійських племен латинів, самнітів, сабинів та інших, за рікою Тибр жили етруски. їхня мова й по сьогодні не розшифрована, а тексти залишаються таємницею для істориків. Відомо, що у VIII ст. до н.е. етруски вже обробляли бронзу і залізо, мали колісниці і вміли їздити верхи, були чудовими мореплавцями і каменотесами. З каменю вони будували міста, дороги, мости. Правили країною царі.

Італіки багато чого навчилися в етрусків.

За легендою, родоначальником італійського племені латинів був троянець Еней, один із тих, хто врятувався після зруйнування Трої ахейцями. У битві з етрусками Еней загинув, а його син Юл заснував у Лації, області, де жили латини, місто Альба-Лонга, що стало головним латинським містом.

Через декілька поколінь царем у цьому місті став далекий нащадок Енея—Нумитор. Його молодший брат Амулій відібрав у Нумитора владу, а дочку царя Рею Сильвію силоміць зробив весталкою — жрицею богині вогню і домашнього вогнища Вести. їй заборонялося виходити заміж і мати дітей. Однак незабаром Рея Сильвія народила двох хлопчиків і заявила, що це—діти самого Марса, бога війни! Амулій не повірив їй і звелів утопити близнюків у Тибрі. Але кинутий на мілководді кошик не потонув. На лемент голодних братів-близнюків прибігла вовчиця. Вона нагодувала їх своїм молоком. А незабаром один із царських пастухів приніс кошик із дітьми додому. Пастух і його дружина назвали братів Ромулом і Ремом і, приховуючи від усіх таємницю своєї знахідки, виховали їх відважними і сильними. Коли хлопчики виросли і дізналися про своє походження, то вбили Амулія і повернули владу своєму дідові Нумитору. Вони вирішили заснувати нове місто в тих місцях, де були вигодувані вовчицею. Під час сварки Ромул випадково убив Рема, але наміру заснувати місто не облишив. Новому місту він дав своє ім'я (Рим — по-латині Рома) і став його першим царем.

Насправді місто виникло не відразу. Задовго до легендарної дати його появи (753 р. до н.е. ) на лівобережних пагорбах Тибру існувало декілька поселень. З них на Палатинському, Капітолійському та інших пагорбах і виникло місто Рим.

Римляни вирощували ячмінь, пшеницю, виноград, льон. Вони розводили велику рогату худобу, кіз, свиней, коней і ослів. Займалися ковальською справою, ткацтвом, виготовленням глиняного посуду. У VI ст. до н.е. Рим перетворився в багатолюдне місто, розташоване на семи пагорбах.

Згодом нащадки перших поселенців почали називати себе патриціями, а тих, хто не належав до старих родин і оселився тут пізніше, — плебеями. Для обговорення найважливіших справ патриції збиралися на народні збори (коміції).

Правив Римом цар разом з радою старійшин—сенатом.