Сравните систему варн с социальной структурой вавилонского общества по законам хаммурапи

социальная структура определенно сыграла важную роль в кодексе хаммурапи. социальная структура была точной и состояла из трех разных классов: класса авилум или высшего, класса мушкенум или свободного человека, а также класса вардум или раба.

варно-кастовая система была чрезвычайно иерархическая и основана на варне или «цвете»:

• брахманы-священники

• кшатрии - воины

• вайшьи - простые люди (земледельцы, торговцы и так далее)

• шудры - слуги

• неприкасаемые - без касты

нельзя перемещаться вверх или вниз по кастам - лица родились, жили и умерли в одной касте.

также, члены касты не могли заключить брак за пределами своей касты.

социальная структура была важна для кодекса хаммурапи из-за различных классов и измененных законов для каждого класса.

фактически, брахманы и кшатрии относились к классу авилум. вайшьи к мушкенум, а шудры к вардум.

Історія

Яничари спершу набиралися з полонених, потім поповнювалася примусовим набором дітей християн підданих (сербів, болгар та інших). Після переходу на іслам яничари виховувалися в дусі релігійного фанатизму й сліпого послуху; творили дисциплінований корпус, іноді чисельністю до 40 тисяч, з агою на чолі.

Яничарам було заборонено одружуватися (до 1566 року) та займатися господарством, вони стали підпорою влади османських султанів, знаряддям османського абсолютизму. З 17 століття почався розклад яничар, вони втручалися в державні справи, робили державні перевороти. Військо яничар було ліквідоване 1826 року наказом султана Махмуда II.

В українській мові назва «яничари» вживалася переносно на означення ренегатів, що вірно і завзято служили чужій владі, лютих карателів, катів, поневолювачів.

Яничарський корпус в османському війську існував на постійній основі починаючи десь з 1362 р. й закінчуючи 1826 р. Яничари стали своєрідним прикладом для заснування регулярних армій Європи у Ранньомодерну добу світової історії. Вони мали свою ідеологію, пов'язану з релігійним вченням. Вона була заснована на проповідях мусульманського проповідника Хаджи Бекташа (1208 — 1270 рр.). Постулати Бекташа були засвоєні швидко «воїнами султана» насамперед через те, що дозволяли сприймати ісламську релігію у шій формі, адже це вчення звільняло від втомливих п'ятиразових щоденних молитов, від посту у місяць Рамазан, паломництва до Мекки тощо. Навіть в османських хроніках яничари означувалися саме як «товариство Бекташи», а яничарських командирів називали «ага бекташи».

Яничари були лише окремим піхотним військовим формуванням у структурі регулярної армії Османської імперії. Воїни, які служили на постійній основі султанові й отримували за це відповідну плату, мали загальну назву «капикулу» й поділялися на шість підрозділів — «аджемі», «яничари», «джебеджі», «топчу», «топ арабаджі» і «капикулу сюварі».

Объяснение: