Яким чином відбувалося перетворення українського народу на націю? які труднощі очікували українців на цьому шляху?

державоутворення для населення українських земель хронологічно незбіглося з формуванням їх. нації. і формально, і об’єктивно це незалежніпроцеси. більше того, зникнення (а фактично ліквідація) основнихелементів середньовічної етнічної державності на україні як наслідокцентралізаторської політики царизму, особливо петра і й катерини ii,відбувається водночас з появою у надрах народності первісних ознакбуржуазної нації. та, як це не парадоксально на перший погляд, безрозгляду феодальної держави (хоча б у загальних рисах) не можна в усійповноті усвідомити потенційні можливості українців при збереженні своєїнаціональної самобутності, забезпеченні власного існування як. етносу. вперіод виникнення нації традиції усього попереднього розвиткупродовжували позначатись на багатьох сферах духовного життя місцевогонаселення, навіки відкладалися у людській пам’яті.

і все ж історичні реалії були такими, щоб українська феодальнадержавність з яскраво вираженими етнічними рисами у середині xvii ст.існувала уже в завершеному вигляді (це не суперечить тому факту, щоокремі органи іння ще формувалися або не були законодавчезакріплені) *. народна ініціатива в один із найскладніших і переломнихетапів історії створила життєздатний суспільно-політичний організм, якийстав важливим засобом у справі мобілізації всіх сил для відсічіпольсько-шляхетської експансії та об’єднання (як передбачалося) україниз росією. разом із тим не можна ігнорувати соціальний характерукраїнської держави, яка стала надійним інструментом проведення політикикозацької старшини і придушення антифеодальних виступівселянсько-козацьких мас.

нарешті ще одне питання, яке потребує якнайпильнішої уваги і виваженогорозгляду. йдеться про подальший розвиток державності на україні після1654 р. відомо, що царський уряд визнав якнайширшу автономію українськихземель у складі росії («березневі статті» 1654 р), однак юридична нормав цьому випадку докорінним чином відрізнялася від реального життя.існування автономних прав україни, закріплених політичними актамигетьмана з царськими урядовцями, не могло бути ні довготривалим, німіцним, і справа тут не тільки у «злодійстві» та «підступності»російських царів чи «безхарактерності» та «слабовольності» українськихгетьманів, а й у впливі об’єктивних історичних факторів. саме життядосить часто вносило свої корективи та зміни. так, у xviii ст.збільшення населення на запоріжжі й ускладнення в зв’язку з цим функційіння та суду зумовили появу тут нових