Невелике повідомлення про історію книгодрукування

Історія україни від найдавніших часів до початку xx ст. українські землі під владою речі посполитої у другій половині xvi — першій половині xvii ст. поява книгодрукування в україні видатною подією національно-культурного відродження стало розповсюдження друкарської справи, що значно прискорило культурний розвиток в україні. точна дата початку книгодрукування в україні не відома. першим друкованим твором вважається «апостол», виданий 1574 р. у львові. іваном федоровим. найновіші дослідження свідчать, що перша українська друкарня ймовірно існувала у львові ще за століття перед тим. багатий львівський міщанин степан дропан 1460 р. подарував церкві св. онуфрія і монастиреві при ній свою власну друкарню, яку польський король казимир iv підтвердив привілеєм 1469 р. 1574 р. у львові у друкарні федорова вийшов перший український друкований підручник «буквар». іван федоров під час перебування в острозі, куди його запросив князь острозький, видав «новий завіт» (1580 р.) і справжній шедевр з-поміж стародруків острозьку біблію (1581 це було перше повне друковане видання біблії слов'янською мовою. з-поміж перших українських книжок були граматики (підручники для вивчення мов): «адельфотес» (1591 р.)та «граматика словенська» (1596 «адельфотес» — греко-слов'янська граматика, складена у львівській братській школі. «граматику словенську» видав у вільні український учений лаврентій зизаній. він був також автором «лексиса» — першого українського друкованого словника, де церковнослов'янські слова перекладалися українською мовою. чималий вплив на розвиток української науки й шкільництва мала «граматика» мілетія смотрицького, що вийшла друком 1619 р. протягом двох століть вона залишалася основним підручником граматики в школах україни, білорусії, росії, болгарії та сербії.

Образ тосі.·                                      «вона, відчуваючи свою провину, зовсім тихо присіла неподалік. тепер вона й сама була не рада, що прийшла, бо сподівалася на те, що юрко стріне привітно, а ві»·                                      «а вона, не зважившись повернутись і піти одразу, тепер деталі почувала себе ніяково й пригнічено. її засмучувало й те, що юрко нічого не зловив. якби зловив, то почав би радуватись, і тоді вони б якось помирились».·                                      «вона з першого ж дня прив’язалась до нього, весь час намагалась бути в його товаристві, не спускала з нього очей».·                                      « бо вони повмирають без води».·                                      «у її вухах стояв отой качин крик, довго ще стояв, навіть тоді, коли вони вийшли з лісу й через городи йшли до хати».·                                      «вона хотіла податися разом із юрком, щоб слухати його розповіді про місто, про те, чого їй ніколи не випадало бачити. коли вона була з юрком, то здавалося, що на неї падає чарівніше світло його знань, що вона на якийсь час переселяється у той світ, що постає з його розповідей».·                                      «спочатку сиділа під своєю хатою й намагалася помітити, як сонячне проміння падає на землю… потім з кленового полінця робила свистка, але всі вони свистали не так, як той, учорашній, який грав тоненьким, наче аж зеленим звуком. притулялася до берези, що росла в їхньому подвір’ї, хотіла підслухати, про що вона шумить, але сьогодні чомусь береза крилася від неї, не бажала повідати своїх думок».·                                      «дуби співчутливо поглядали на неї, ніби хотіли . тільки кущі перепиняли їй дорогу, тільки кущі шмагали по литках, ніби мстилися невідомо за що… спускала на воду й благала душею й очима».·                                      «вона сама ладна була стати тією качкою, сама ладна була попливти з ним, тільки якби, вони пливли… — пливіть, рідні, пливіть, ненаглядні що то вона їх посилає на воду, а вони вже не пливуть». ·                                      «і вона й справді появилась. стала біля своєї хати й дивилась, як вони сі у машину. їй дуже кортіло підійти, але вона не наважувалась».