Народні вислови про літературу ( )

Оезія — це не «кращі слова в кращому порядку», це — вища форма існування мови.  й. бродський  рукописи не горять.  м. булгаков  прославимо поетів, у яких один бог — красиво сказане, безстрашне слово правди.  максим горький  література вилучена із законів тління. вона одна не визнає смерті.  м. салтиков-щедрін  твір, який читають, має теперішнє; твір, який перечитують, має майбутнє.  о. дюма-син  що сталося б з літературою, якби справа її не захищалася? у нас є свій касаційний суд — це майбутнє. щасливий той, хто може постати перед ним.  о.   у письменника тільки і є один учитель: самі читачі.  м. гоголь  душі кожної людини є клапан, що відкривається тільки поезією.  м. некрасов  засміятися добрим, світлим сміхом може тільки лише глибоко добра душа.  м. гоголь  сатира — канчук, ударом обпалить.  і. гончаров  годі побудувати щось словом, коли те саме руйнувати ділом.  григорій сковорода  ну що б, здавалося, слова та голос — більш нічого. а серце б'ється, ожива, як їх почує!   тарас шевченко  без золота, без каменю, без хитрої мови, а голосна і правдива, мов господа слово.  тарас шевченко  наша мова — то і є одежа нашого духу, або ще краще — яскравий вираз всього того, що нас вражає, що ми почуваємо, про що думаємо-гадаємо, того, що ми зовемо духом або душею.  панас мирний  як много важить слово, одно сердечне, теплее слівце!   і. франко  не поет, хто забуває про страшні народні рани, щоб собі на вільні руки золоті надіть кайдани!   леся українка  не поет, у кого думки не літають вільно в світі, а заплутались навіки в золотії тонкі сіті.  леся українка  о слово! будь мечем моїм! ні, сонцем стань! вгорі спинися, осяй мій край і розлетися дощами судними над ним.  олександр олесь  як не горю — я не живу. як не люблю — я не співаю. але цього я ще не знаю, бо завжди я — як полум'я.  п. тичина  якщо вчуєш жарт, шукай в ньому приховану правду.  о. довженко

тугар вовк зрадив свою батьківщину доньку а захар беркут навпаки готовий був віддати життя сина за батьківщину