Написати твір про зустріч короткого та довгого слова

Зустрілися у книжці два слова: дороговказ і мова. — мово,— зневажливо проказав дороговказ,— чи не могла б ти поступитися мені дорогою, бо я, ба­чиш, довгий, тож можу ненароком тебе зачепити. і, взагалі, старших треба поважати! — а я чомусь переконана, що всі слова рівні — довге ти чи коротке. без жодного з нас не скласти ре­чення. — е, не кажи, сестричко,— по-братньому глянув на мову дороговказ.— я вміщую в собі аж двоє слів: дорогу і вказівку, а ти така маленька —  що з тебе — нічого, що я маленька, зате в мене багато відо­мих родичів. можливо, навіть більше, як у тебе. — таке, мово, кажеш — навіть слухати смішно. б краще! — ось ти, любий дороговказе, ненароком уже й назвав одного з моїх родичів. а криється він у слові , корінь якого пішов од мене, мови. — так я тобі й повірив!   маєш мене за немовля? — я так не вважаю, але добре знаю, що й слово немовля — мій близький родич. — з тобою, мово, неможливо розмовляти, чіпля­єшся ледь не за кожне вимовлене слово. — цього разу, дороговказе, я схоплюся лише за двоє твоїх слів: розмовляти й вимовлене. — гаразд, гаразд, краще промовчу, бо є така при­мовка: хто мовчить, той двох навчить. — до речі, братику, слова , примовка і мовчить — також з мого давнього роду. — я бачу, мово, ти не простеньке слово.цікаво, коли ти народилася і чому тебе так назвали? — 0, це було так давно, що вже й люди забули, звідки я взялася. кажуть, як слово я виникла ще тоді, коли люди тільки-но навчилися розмовляти, тобто видавати перші зрозумілі звуки: бурмотіти, мекати, або, як мовиться, молоти язиком. я сама чо­мусь переконана, що моє ім'я бере початок від слова могти, бо хто з живих істот міг висловити свою дум­ку вголос, той оволодівав мовою. а це могли робити лише  люди. хто розмовляв, немов людина. — давай, мово, складемо умову, я замовкну, а ти назвеш мені кілька імен своїх рідних. домовилися? — згода, ось вони: промовець, мовлення, безмов­ний, вимова, відмова, умовляти, змова, змовник, замовник, замовлення, розмова, передмова, промо­ва, розмовник, недомовка, обмова та багато інших. — шановна мово, прошу вибачити за те, що трохи погарячкував. від почутого я навіть мову втра­ ось бачиш, знову згадав тебе. а заодно й при­мовку: «про таких, як ти, в народі кажуть: хоч маленьке, зате важливеньке». ігор січовик

Объяснение:

ето будет Б кухлик і цеберка