Лист улюбленому украинському пысателю

григорій савич сковорода увійшов у свідомість своїх сучасників і нащадків як народний філософ і вільнодумець, як мудрий вчитель життя. і якби у мене буда змога звернутися до свого видатного співвітчизника у листі, я, напевно, написав би приблизно так.:

«доброго дня, шановний григорій савич!

дуже радий тому, що маю змогу написати вам листа і висловити усе те, що хотів би вам  сказати при особистій зустрічі.

перш за все, я засвідчив би вам свою пошану і виразив подяку за вашу творчість. адже ваша висока освіченість ніколи не віддаляла вас від українського народу, ви ніколи не прагнули бути «чорною сковородою , яка пече білі млинці». тому і твори ваші завжди були найближчі тим, хто жив під солом’яними стріхами, тому своє призначення і сенс свого життя ви вбачали саме в цьому. можливо, вам це невідомо, але я повідомлю, що ваші твори поширювалися навіть у рукописах і поступово входили у репертуари українських лірників і кобзарів, а один з них у своїй п’єсі «наталка-полтавка» використав   іван котляревській. це був вірш «всякому городу нрав і права».

як представник просвітницької ідеології, як людина свого часу, ви, григорій савич, видобули свою філософію на вченні про «природну людину», яке відомо моїм сучасникам ще з філософських творів вольтера, на пошуках шляхів досягнення щастя такою людиною. я з вами повністю згодний, що у природі, перед всевишнім, усі люди рівні. згоден я і з тим, що громадська організація завжди породжує нерівність і жорстоку експлуатацію панівною верхівкою низів, а це є неприродним, невластивим самому єству справжньої людини. мабуть тому ви заперечували не тільки існуючий у ваш час громадський порядок, а й будь-яку експлуатацію людини людиною. найбільш повно розкрити хижацьку сутність українського панства вам вдалося у поезії, яку я уже згадував. сатиричне прямування вірша «всякому городу нрав і права» відобразило позицію трудового народу і вашу особисту позицію.

ви, григорій савич, незвичайна людина, адже ви ніколи у своєму житті не приймали оточуючого світу, який руйнував в людині усе людське – бажання мати серце, «як чистий кришталь», і прагнення до чесної роботи, що теж відповідало та й зараз відповідає ідеалам та настроям простої людини. дуже добре, що вас приваблювали людські духовні і моральні цінності. як я розумію, головне для вас було дивитися у самий корінь проблеми і   намагатися з’ясувати причину усіх людських бід. ваша думка співпадала з думкою видатних просвітителів вашого часу, адже ви вважали, що нещастя людей полягало у відступах від природного життя і богом заведеного порядку.

я вважаю, що цей ваш погляд знайшов відображення у «байках харківських». мудрість цих байок – це, в сонові своїй, невичерпна мудрість трудового народу з його розумінням добра і зла. бо першоосновою щастя вільної, незалежної від будь-яких обставин і умов людини є народне уявлення про моральні і душевні людські цінності. на мій погляд, тема «вільності» була однією з провідних тем вашої творчості.

познайомившись з вашими творами і вашим життям, я прийшов до висновку, що волю, як першооснову людського щастя, ви ідеалізували не тільки в творчості, а й у житті. мені відомо, що, уникаючи будь-якої залежності від обставин, місця і суспільства, які б могли обмежити вашу свободу, не маючи з собою ніякого добра, окрім двох-трьох книжок, у товаристві пса ви обійшли майже всю україну, переходячи від села до села. мабуть саме тому і на надгробку своєму ви заповіли зробити напис: «світ ловив мене та не спіймав». не переймайтеся – ваші нащадки виконали ваш заповіт.

мабуть це майже все, що я хотів вам сказати. тому закінчую свого листа і ще раз дякую вам, григорію савичу, за можливість написати вам листа, дякую за ваше життя і вашу творчість, яка сприяла розвитку українського народу і його поступу у вірному напрямку.і і прощавайте! »