Романтичність оповідання "максим гримач"- твір роздум.

творчістю марко вовчок  починає якісно новий, вищий етап розвитку української прози – твердження в ній методу критичного реалізму. однак, як її великий попередник і вчитель т. г.  шевченко, вона з’єднала у своїй  творчості  методи реалізму й романтизму

саме  у романтичному настрої написане її оповідання «максим  гримач», що ввійшов у другу групу добутків збірника «народні оповідання». по жанрі – це трагедійне соціально-проблемне оповідання. майстерно романтизовані описані персонажі добутку. максим гримач – головний герой оповідання, удівець, живе на своєму хуторі разом з дочками – катею й тетяною. автор не уточнює коли відбувалися події, зображене час. неподалік від черкас жив на хуторі максим гримач. використовуючи фольклорні матеріали, письменниця зображує його зовнішність і характер. «таке-те богатир! ходив у сап’яновому й в атласному. був повнолицим, чорнобривим, чорновусим, веселим, жартівливим». характер у максима справедливий, добрий, але запальний

«якщо трапиться в кого з нашого села неприємність – головою ляже, але ». з особливою теплотою зображує  марко вовчок  у добутку й образ красуні – каті – старшої доні максима гримача. «дівчина гарна й пишна, як королева», – пише про неї марко вовчок

до нещастя, полюбила горда катерина хлопця семена. але, на жаль, не був він вільним – був він бурлакою. отже, батько не погодився віддати за такого хлопця заміж свою дочку. сказала про це катерина улюбленому, на що той відповів, що побудет у свого пана вже останній рік. «а потім побачу де хутірець червоний, і поклонюся твоєму батькові». із цими словами й відправився семен у далеку дорогу разом з іншими своїми товаришами. рушили  козаки  на видобуток восени, обіцяли вернутися навесні.  а катерина, очікуючи улюбленого, «сидить у світлиці вишиває шовком рукава й рушника й усе у віконце поглядає, чи крутить пурга або це сніг тане, або теплом повіє».

настала весна, зацвіли вже й вишні, чекає біля вікна дівчина, а його всі немає. але от один раз увечері побачила вона на дніпрі човен, що швидко наближалася до берега, і правил цим човном не її семен. і почула вона від козака, що приплив, страшну звістку: під час бури на дніпрі загинув її улюблений, коли вертався додому. жахнулася катерина. придушено-тужливий тон оповідання передає щиросердечний стан побитої горем дівчини. вернувшись до батька, сказала катерина: «тепер уже вільний мій наречений, батько». а на другий день попрощалася катерина з батьком і сестрою, «одяглася в кращий одяг, постояла небагато під кучерявою вербою, де зустрічалися з улюбленим при місяці, та й кинулася у воду. ранком стали шукати катерину, побігли до води, а там тільки вінок маковий плаває, що сплела катерина. довго корив себе максим і все повторював: «катя! котячи! дитинка миючи гарна! загубив я твої роки молоденькі! »

оповідання «максим гримач»,  як і інші романтичні добутки, сповнені глибокого ліризму, фольклорної поетики. за образа катерини письменниця натхненно зобразила вірність у любові, а образ максима власника персоніфікує народний ідеал чесності й шляхетності

Подарили нам белку. она часто выпрашивала сахару или конфетку. любила сладкое. сладости у нас в буфете лежали. мы без спросу ничего не брали.                        раз мама увидела пустую вазочку. потом из буфета пропал сахар. и опять никто не сознался. отец спрятал от нас сладости.                        как-то полез я на шкаф. там старая шляпа лежит. приподнял ее. а там и сахар, и конфеты, и хлеб. вот кто у нас воришка! это наша белка запасы себе делает. в лесу все белки корм запасают, и наша не отстает.