Твір на тему: сміємося, отже -не здаємося з цитатами з творів (шпага славки беркути, білий кінь шепетало, місце для дракона, вітя+галя)

Кажуть, що сміх - це неволя. я на половину з цим погоджуюся. якщо розпочнеш сміятися, то вже не спинишся, так і в неволі - раз потрапиш, вже не виберешся. однак, з другої сторони, сміх- це боротьба, це сила. бувають моменти, коли тобі важко, коли всі довкола сміються, тоді ти піднімаєш високо голову і смієшся разом із ними - це означає, що ти не здаєшся, що б там не було. "  лише на мить вирвавшись із неволі, кінь відчув себе щасливим, але потім усе ж дійшов висновку, що краще бути покірним та слухняним під захистом сильнішого, надавати перевагу реальності, а не мрії." (білий кінь шептало) "толстой сказав: усмішка робить обличчя гарної людини щеєе кращим, у добрих людей — добрий сміх. крадькома хлопчик усміхається дзеркалу і миттю стягає губи у сердитій гримасі, — ні, від усмішки його обличчя не кращає. не буде він сміятися, та й хіба це обов’язково? можна бути іронічним і суворим." (шпага славки беркута)

тієї ночі степан майже не стулив очей. його переповнювали важкі думи. він мучився, перевертався з боку на бік, але сон не йшов до нього.

багато степан зрозумів тієї безсонної ночі. він картав себе за те, що так підло поводився з конем. адже шептало був його чи не єдиним товаришем, вірним, на все готовим другом. над ранок степан остаточно зрозумів, що шептало - це не просто кінь, це майже людина. що він мудріший від інших коней. він навіть мудріший від самого степана. бо степан хто? звичайний недоук, який у школі майже не вчився, ледарював. то й не дивно, що кінь його випередив у розумі.

шептало не лише розумний, він ще й добрий. а степан? не бачив він у житті ніякого добра, тому й став таким жорстоким.

але сьогодні вночі він багато чого зрозумів. він буде добрим, терплячим і лагідним до цього коня, він не буде ніколи робити йому боляче, не посилатиме на важкі й нудні роботи.   і обов"язково випускатиме на волю, щоб відпочив та розважився кінь.

  і брудний чоловічок з корявими землисто-сірими руками підійшов до шептала, вийняв з кишені морквину, обтер рукавом та подав шепталові.

- вибач!