Твір на українській мові на туму моя украина

Янародиласяя в україні, і мені безмежно дорога ця земля. це і тарасова гора під каневом, це край дивовижної природи, край, де колись панували славетні козаки: сильні, мужні, красиві люди, а головне — вільні!   багатство україни — це золоті пшеничні лани. ось чому на нашому прапорі є жовтий колір, який і символізує безмежні лани пшениці. другий колір на прапорі — блакитний — це чисте небо україни.  любити свою батьківщину — це значить не тільки пишатися її славною історією, але прагнути своїми діями ще вище піднести її велич, повсякчас дбати про втілення в життя світлих ідеалів.  україна має багато талановитих синів і дочок, які ві усі свої знання, уміння, щедрість сердець рідній неньці. кому зараз не відоме ім’я великого кобзаря — тараса шевченка, який вірив у те, що «оживе добра слава, слава україни»? хто не знає видатного каменяра — івана франка, або українську дочку прометея — лесю українку? ! виринають з небуття нові й нові імена, імена тих, хто любив рідну землю, хто вірив у неї й боровся за її щастя: пантелеймона куліша, василя симоненка, василя стуса і ще багатьох і багатьох.  ми вже досить дорослі, аби замислюватися про своє майбутнє, своє і своєї батьківщини. я прагну стати корисною для свого народу, вирости громадянином з активною життєвою позицією, хочу впевнено орієнтуватися в проблемах сучасності, бачити перспективи розв’язання цих проблем. для цього насамперед треба вчитися, любити свою державу, щоб обрана професія принесла якнайбільше користі.  зараз, коли україна все більше і більше скочується в розряд відсталих, слаборозвинених країн, їй дуже потрібні фахівці з новою свідомістю, патріоти, які б жадали не особистої наживи, а слави для своєї держави, її виходу на широкий європейський і світовий простір у ролі рівноправного ділового партнера.  усе частіше ми замислюємося над тим, чому живемо гірше від громадян цивілізованих держав. і звинувачуємо при цьому всіх: від керівника підприємства, закладу до президента. та забуваємо, а може, і не знаємо того, що впродовж століть не мали держави, не мали свого правочинства, не мали законів, які не тільки були б виписані на папері, але й були дійовими. я мрію, щоб врешті-решт по-справжньому запрацювали наші закони, щоб на краще змінилося наше життя, щоб україна стала великою країною. і це буде залежати від нашого покоління, у деякій мірі особисто від мене.

Я не знаюдчдчдчдчдлыььыьыьыллылылчддчдыдлыььыьыьчььчтьчьчлчлч