Палец о палец не ударит сочини рассказ

Живет на свете мальчик и зовут его петя. он живет со своими родителями. один раз мама послала его пойти в магазин за хлебом, вместо того чтобы пойти и сделать покупки мальчик позвал своего друга кататься на санках. и они катались целый день. под вечер все разошлись и петя пошел домой. пришел петя домой начал снимать мокрое в снегу пальто. тут подошла мама и сказала: -сынок, ты купил что я тебя просила? - говорит мама.петя говорит: -нет я не купил! -отвечает петя. мама отвечает: -эх ты! тебя если попросить то ты палец о палец не ударишь.- сказала с отчанием мама. после этого петя всегда стал выполнять что эго не попросила бы мама.

Встал с утра мальчик по имени коля умылся, по завтракал   и ушел играть с друзьями на улицу. а когда пришел на обед мама попросила его ей, но он проигнорировал мамину просьбу. таким был один день из жизни коли в котором он палец о палец не ударил

За біблійними легендами, ангели уявляються людям прекрасними юнаками з чудовими, як у лебедів, білими крилами. Це зразки досконалості, добрі охоронці людської душі. Недаремно говорять "ангельський вид", "ангельський голосочок", "не людина, а ангел".

У новелі Г. Маркеса "Стариган з крилами" говориться про ангела — старенького діда, що впав обличчям у грязюку, борсається там, але не може підвестися, бо йому заважають великі крила. "Він був одягнений, як жебрак, череп його був лисий, як коліно, рот беззубий, як у старезного діда, великі пташині крила, обскубані та брудні", "говорив незрозумілою мовою". Тобто він зовсім не відповідав людським уявленням про ангелів небесних. Тому жителі так і поставилися до старигана з крилами — тримали в курнику, кидали їжу, як тварині, й штрикали та штовхали, щоб краще роздивитися. Згодом господарі, які знайшли ангела, стали мати з цього ще й неабияку вигоду — обгородили двір парканом і пропускали бажаючих подивитися на диво за плату. Вони швидко розбагатіли.

Ангелові доводилося також терпіти жорстокі витівки сина Пелайо та Елісенди, який підріс і залазив до курника. Він навіть заразив старого вітрянкою.

Коли приміщення, де жив ангел, зруйнувалося від часу, стариган із крилами бродив по будинку туди-сюди. Його звідусіль гнали, а "Елісенда у відчаї кричала, що це справжня мука — жити в цьому пеклі, напханім ангелами". Жінка полегшено зітхнула "за себе і за нього", коли побачила, що ангел відлітає.

У цій новелі звичайне, буденне переплітається з фантастичним, вигаданим, а багато картин — символічні, містять глибокий підтекст. Море символізує бурхливе і суперечливе життя. Свіжий морський вітер відчуття свободи, потяг до широкого, безмежного простору. Люди втратили здатність сприймати диво, красу, мрію, зосередилися на буденному, з усього хотіли мати користь, тому й не сприйняли старигана з крилами, як ангела, небесне послання. Тільки лікаря "найбільше здивували крила старого, які були такими природними в цьому організмі, що виникло логічне питання, чому їх не мають інші люди". Ці крила — символ духовного злету. Вони є знаком того, що людству треба одужати морально, розправити крила й піднестися до духовних вершин.