Придумать рассказ о человеке и о животном

Когда-то давно он шёл поздно вечером домой.это был обычный зимний вечер. дорога его проходила через тихий переулок и, казалось бы ничего не предвещало беды. он - обычный человек с обычной работой, имеющий все необходимые блага и радости жизни кроме одного - любви. вдруг, из-за многочисленных мешков всякого хлама, оставленных гнить на земле, он услышал тихий писк. именно писк. он повернулся и направился к тем мешкам. а за ними обнаружил маленькое мохнатое существо. шёл мелкий снег и макушка существа была полностью усыпана мелкими снежинками. это был обычный щенок. у него не было ничего - ни удобств, ни заботы, ни любви. что заставило человека тогда не пройти мимо него? он и сам не понимал. прошло несколько лет. маленький щенок стал взрослым псом, но всё также продолжал каждый вечер встречать своего хозяина у самой калитки. они жили вместе - человек и собака. вместе обедали, вместе отдыхали вечерами у камина, и засыпая, человек всегда прижимал к себе своего друга. однажды человек шёл домой поздно вечером. он проходил через тихий переулок, а на его голову падали крупные снежинки. его друг шёл рядом с ним, так как сегодня у человека был выходной и они могли вместе погулять в парке.  вдруг, неожиданно для обоих, из-за угла выскочили двое. это были обычные карманники. воры, у которых никогда не было любви или заботы, но которые хотели отобрать это у других. у одного из них в руках был нож. человек растерялся, а собака громко залаяла. всё произошло быстро: один из воров с ножом начал подходить к человеку, но не успев сделать и несколько шагов как был опрокинут псом навзничь. собака радовалась своей победе и уже вовсю бегала рядом с всё ещё почему-то растерянным человеком, что-то говорившем в телефон. и собака и человек допустили ошибку - воров было два. и тот, которого не заметила собака уже подходил к человеку сзади. человек не смог ничего понять, а его друг смог. в тот момент, когда рука карманника уже приближалась с ножом к боку жертвы, пёс быстро забежал за спину хозяина и прыгнул на лезвие. человек мало что помнил потом. вой сирены и задержка двух воров,  у одного даже была прокушена рука: в последнюю секунду собака смогла пересилить боль и обезвредить врага. дождь капал крупными каплями. а человек всё стоял: без зонта и тёплых вещей, уже промокший до нитки, но продолжавший смотреть в одну точку. то была могилка его друга. он помнил всё: как впервые увидел его и понял, что не сможет больше никогда оставить. а с холодного камня на него смотрели добрые и преданные глаза, которым он подарил уют, тепло и любовь.

Маленький хлопчик чарлі бакет живе в дуже бідній сім’ї. семеро людей (хлопчик, його батьки, два дідусі та дві бабусі) туляться в маленькому будиночку на околиці міста, з усієї родини тільки батько чарлі має роботу: він закручує пробки на тюбиках із зубною пастою. сім’я не може дозволити собі найнеобхіднішого: в будинку тільки одне ліжко, на якому лежать найстарші члени сімї, вони живуть  впроголодь, харчуються картоплею і капустою. чарлі дуже любить шоколад, але отримує його тільки раз на рік, одну плитку на свій день народження, в якості подарунка. ексцентричний шоколадний магнат містер віллі вонка, який провів на самоті десять років на своїй фабриці, оголошує, що хоче влаштувати розіграш п’яти золотих квитків, які дозволять п’ятьом дітям побувати на його фабриці. після екскурсії кожен з них отримає довічне забезпечення шоколадом, а один — буде нагороджений якимсь особливим призом. щасливчиками, які знайшли  п’ять квитків, захованих під обгорткою шоколаду, стали: авґустус ґлуп   — жадібний і ненажерливий хлопчик, «їжа — його улюблене заняття»; верука (або веруча) солт   — розпещена дівчинка з сім’ї власника фабрики з переробки горіхів, звикла, щоб всі її вимоги негайно виконувалися; віолетта борігард (або бореґард) (. violet beauregarde) — дівчинка, яка постійно жує гумку, встановила світовий рекорд — жує одну жувальну гумку протягом трьох місяців; майк тіві (. mike teavee) — хлопчик, який з ранку до ночі дивиться телевізор. чарлі бакет — головний герой цієї повісті. в екскурсії по фабриці, крім дітей, беруть участь їхні батьки: кожна дитина приходить з матір’ю і батьком, крім чарлі, якого є його дідусь джо. у процесі відвідування фабрики всі діти, виключаючи чарлі, не звертають уваги на попередження вонка і виявляються жертвами своїх пороків, потрапляючи по черзі в різні ситуації, які змушують їх покинути фабрику. наприкінці залишається один чарлі, якому і дістається головний приз — він стає помічником і спадкоємцем містера віллі вонка. інші діти отримують обіцяне довічне забезпечення шоколадом.