Характеристика пустельника з повісті-казки "місце для дракона"

Пустельник це мудрий та відважний дідусь. не кожній людині хватить мужності та терпіння що бнавчити дракона говорити,читати біблію та читати. він ніколи не радив чогось поганого, він завжди хотів добра. йому до зявлення дракона було дуже самотньо. про це говорять його останні слова перед смертю, що він не хоче помирати один в ночі. на мою думку він не тільки мудрий, але й відповідальний герой

Уповісті «захар беркут» іван якович франко створив образ справжнього народного ватажка, щирого патріота рідної землі.                    у великому гірському селі тухля живе сивий чоловік захар беркут. у тухольській громаді його дуже поважають, прислухаються до думок. захар уміє говорити, як ніхто інший, він один може так точно й влучно висловити думки всієї громади.                    цікаво те, що маючи такі надзвичайні лідерські здібності, він не прагне влади над громадою, а лише дає цінні й розумні поради. саме так говорить про свого батька син захара — максим: «але мій батько досвідний чоловік і радо служить громаді. як він говорить на раді громадській, так не зуміє ніхто в цілій верховині. громада слухає батькової ради, але власті батько мій не має ніякої й не жадає її».                    захар беркут був найстаріший віком у всій тухольській громаді, адже йому вже дев'яносто літ. він батько восьми синів, і троє з них сиділи вже разом з ним між старцями. але не лише своїм поважним віком заслужив він таку честь — бути ватажком, він відрізняється винятковою мудрістю й практичністю розуму. «високий ростом, поважний поставою, строгий лицем, багатий досвідом життя й знанням людей та обставин, захар беркут був правдивим образом тих давні провідників цілого »                    цікаво і те, що, незважаючи на свою старість, цей чоловік був ще досить сильний, продовжував працювати в садибі й на пасіці. усі тухольці постійно дивувались його знанням у садівництві, а він радо і передавав свої знання кожному, хто цього хотів. «а вже найбільшим добродієм уважали тухольці захара беркута за його лі лучалися каліцтва, рани, на які, певно, ніякий знахар не вмів так скоро і так гарно зарадити, як захар беркут».