3-4 речення. які випадки могли б ще трапитися в житті собаки і кота? в данному оповіданні.у бабусі насті живуть пес вовчун і кіт мурлинський. вовчун – сірий, клаповухий. а мурлинський – чорний, із зеленими очима. тількино хтось чужий наближається до подвір ‘ я, пес тут – таки подає свій голос. а кіт ловить мишей. мабуть, саме за це бабуся і любить їх обох. живуть пес і кіт мирно. у вовчуна своя мисочка, у мурлинського своя. дасть їм бабуся поїсти, то вони їдять окремо і не сваряться. та от якось бабусина родичка аж із третього села впросила позичити їй кота. бабуся позичила. не стало мурлинського – і вовчуна ніби хто підмінив. він перестав гавкати і їсти. бабуся налила йому повну мисочку молока, а він і не доторкнеться. чи не захворів! ) – забіткалась бабуся. стоїть молоко поруч, а вовчун лежить, поклавши голову на лапи, й сумує. так було день, другий. третього дня подалась бабуся до родички й забрала кота. як угледів вовчун мурлинського, то аж пітстрибнув. облизав його від вух до хвоста, підпустив до своєї мисочки з молоком. мурлинський теж зрадів зустрічі. він напився молока й собі лизнув вовчунав писок, мовби приказуючи. я раніше б прибіг додому, але бабусина родичка зачинила мене в коморі. і стали вони жити, як і жили. пес подає голос, як зачує чужих; а кіт на мишей полює.

На мою думку у житті собаки вовчуна і кота мурлинського могли б ще трапитися ось таки випадки. одного дня бабуся відпустила мурлинського й вовчуна на вулицю, погуляти селом. йдуть вони собі поруч спокійнесенько, нікого не чепаючи, але раптом мурлинський кудись провалився. вовчун відразу це помітив та відразу захвилювався. "де ж він? " , "куда ж він? " - такі думки проскочили в голові у вовчуна. не довго думаючи він стрибнув за ним. виявилось, що мурлинський впав у щилину дерев"яного моста, прям в самісіньку річку. вовчун навіть не здогадувався куди він стрибнув. коли собака зрозумів що він у воді, а поруч з ним ледве тоне його найкращий друг мурлинський, у нього перед очима перебігле усе його собаче життя. але вовчун не здався, він боровся до останнього, та врешті решт йому вдалося спасти свого найкращого друга. усі мокрі, холодні, мурлинський та вовчун поверталися додому. весь шлях кіт дуже щиро дякував своєму другу вовчуну за порятунок.вовчун вчинив як справжній друг. цей героїчний вчинок ще більше зміцнив дружбу звичайного сільського кота та собаки.

Алегорія – вираження понять абстрактного характеру в конкретному образі. Алегорія застосовується не тільки в літературі, а й в інших напрямках мистецтва, наприклад в скульптурі і живопису.

Метафора – це фігура мови, що має переносне значення. Метафора виникає на основі подібності предметів.

Різниця між алегорією і метафорою

Те й інше виразний засіб пов’язано з появою у свідомості людини асоціації, тобто деякої паралелі сказаного. Однак відмінність алегорії від метафори полягає в самій їх складності. Алегорія набагато багатше і повніше. Вона являє собою розгорнутий закінчений образ.

Сам розмір алегорії може бути невеликим. Так, фраза «прийшла осінь» нерідко тлумачиться як «наступила старість», а вираз «заросла доріжка» в деяких розмовних ситуаціях позначає «до колишнього немає повернення». Наочним прикладом алегоричного підходу є зображення правосуддя (абстрактного поняття) в конкретному образі жінки з вагами.

Алегорія також може бути дуже об’ємною і приймати вид цілого твору. Типовий приклад – байки. У них різні пороки втілюються в образах тварин: осел асоціюється з дурістю і впертістю, бабка – з неприпустимою безпечністю, заєць – з хвастощами і боягузтвом. Критиковані явища розкриваються у вчинках цих персонажів.

Алегорія зустрічається і в інших жанрах. Вона може бути застосована скрізь, де через образ, доступний розумінню, автор прагне найбільш повно зобразити будь-яке явище життя і висловити своє ставлення до нього.

Розглядаючи, в чому різниця між алегорією і метафорою, зауважимо, що остання за своєю суттю є лише порівняння. Але це порівняння є дуже чітким і ефектним, який змушує працювати уяву читача або слухача. Метафори будуються на схожості ознак і властивостей предметів – допитливий очей художника всюди зауважує загальні риси. Несподіванка і влучність таких зіставлень робить мову цікавою і особливо виразною.

Наприклад, під словами «залізний характер» мається на увазі велика сила волі, стійкість. Слово «залізний» тут виступає як метафора, заснована на схожості сильних рис характеру і міцності заліза. Ще один приклад: вираз «ліс задумався». У цьому випадку на неживий предмет переносяться здатності людини. Ліс в таких словах зображується принишклим, нерухомим, подібно комусь, зануреному в свої думки.

Метафора іноді уміщається в одному слові. Буває також, що автор, знаходячи цілий ряд споріднених явищ, висуває метафору у вигляді розгорнутої словесної конструкції. Тод стилістичний прийом, який грає в тексті роль окремого елемента мови, перетворюється на потужне композиційний засіб. Часто така поширена метафора або кілька взаємопов’язаних метафоричних образів розглядаються як алегорія.

Объяснение: