Сказку по картине иван-царевич на сером волке

Тоді іван-царевич пообіцяв, цареві афрону дістати королівну олену прекрасну, а сам пішов з його палат і гірко заплакав. прийшов до сірого вовка і розповів усе, що з ним трапилося. — гей ти, молодий юначе, іване-царевичу, — мовив йому сірий вовк, — чому ти слова мого не'послухався і взяв золоту вуздечку? — винний я перед тобою, — сказав сірому вовкові іван-царевич. — гаразд, хай буде так! — мовив сірий вовк.—сідай на мене, на сірого вовка, я тебе одвезу, куди тобі треба. іван-царевич сів сірому вовкові на спину, а зовк побіг так швидко,  як стріла,  і біг він, як у  казці мовиться, довго, чи коротко і, нарешті, прибіг у царство королівни олени прекрасної.    підійшовши  до    золотої    огорожі,    яка оточувала чудовий сад, вовк сказав івану-царевичеві: — ну, іване-царевичу, злазь тепер з мене, з сірого вовка, йди назад тією ж дорогою, якою ми сюди прибули, і чекай мене в чистому полі під зеленим дубом. іван-царевич пішов, куди йому було сказано. а сірий вовк сів біля золотої огорожі і чекав, поки вийде прогулятися в сад королівна олена прекрасна. надвечір, коли сонечко почало заходити, в повітрі повіяло прохолодою, королівна олена прекрасна пішла в сад прогулятися з своїми нянями та з придворними панянками. коли вона увійшла в сад і підійшла до того місця, де сірий вовк сидів за огорожею, — він раптом перестрибнув через огорожу в сад і схопив королівну олену прекрасну, перестрибнув назад і побіг з нею що було духу. прибіг у чисте поле під зелений дуб, де його іван-царевич чекав, і сказав йому: — іване-царевичу, сідай швидше на мене, на сірого вовка.
іван-царевич сів на нього,    а сірий вовк  помчав їх обох до царства царя афрона. няні і мамки і всі боярині придворні, які гуляли в саду з прекрасною оленою, побігли мерщій у палац. зразу ж послали погоню, щоб догнати сірого вовка. проте, скільки гінці не гналися, не змогли догнати вовка і ні з чим повернулися назад. іван-царевич, сидячи на сірому вовкові разом а прекрасною королівною оленою, полюбив її від щирого серця, а вона — івана-царевича; і коли сірий вовк прибіг у царство царя афрона й іванові-царевичу треба було відвести прекрасну королівну олену в палац та віддати цареві, іван-царевич дуже зажурився і почав гірко плакати. сірий вовк спитав його: — чого ти плачеш, іване-царевичу? 
на те йому іван-царевич відповів: — друже мій, сірий вовче, як мені, доброму молодцеві, не плакати, не журитися! я від щирого серця -покохав прекрасну королівну олену, а тепер мушу віддати її цареві афрону за коня золотогривого, а якщо я її не ві, то цар афрон збезчестить мене по всіх землях. — служив я тобі багато, іване-царевичу, — сказав сірий вовк, — прислужуся і в цьому. слухай, іване-царевичу: я зроблюся прекрасною королівною оленою, ти мене відведеш до царя афрона, він мене прийме за справжню королівну. візьмеш коня золотогривого, і коли сядеш на нього і від'їдеш далеко, тоді я попрошуся у царя афрона в чисте поле погуляти. і як він мене відпустить з няньками та мамками та з усіма придворними бояринями, і буду я з ними в чистім полі, тоді ти мене згадай, — і я знову коло тебе буду. сірий вовк вимовив ці слова, ударився об сиру землю і зробився прекрасною королівною оленою, так що ніяк і пізнати не можна було, що то не вона. іван-царевич узяв сірого вовка, пішов у палац до царя афрона, а прекрасній королівні олені сказав чекати за містом. коли іван-царевич прийшов до царя афрона з удаваною оленою прекрасною, то цар дуже зрадів. він прийняв королівну, а коня золотогривого віддав івану-царевичу. іван-царевич сів на того коня, виїхав за місто, посадив з собою олену прекрасну і попрямував до царства долмата. а сірий вовк живе у царя афрона день, другий і третій замість прекрасної королівни олени, а на четвертий день прийшов до царя афрона попроситися в чисте поле погуляти, щоб розвіяти журбу-печаль люту. сказав так йому цар афрон: — ах, прекрасна моя королівна олено! я для тебе все зроблю, відпущу тебе в чисте поле погуляти! і наказав нянькам та мамкам та всім придворним бояриням з прекрасною королівною іти в чисте поле гуляти.

Цепляясь саблями за поводья,гремя шпорами и торапясь,слезали гусары.

Сами не зная,что дети будут делать,родители доверили им пригласить друзей.

Ученик отвечает урок,стоя у доски.

Хомячок. увидев своего хозяина,встал на корточки.

Возращаясь домой,я зашёл в магазин.