Як проникали гуманістичні ідеї в україні

Філософія відродження розвивалася на основі ідеології гуманізму, яка відображала нові різнобічні запити людської особистості. у гуманізмі епохи відродження розрізняють такі етапи розвитку: а) ранній (етико-філологічний, громадянський) гуманізм, що виник в італії наприкінці xiv — в середині xv ст. у зв'язку з вивченням і викладанням риторики, граматики, поезії, історії, моральної філософії на основі класичної античної освіти; б) пізній гуманізм, що постав в останній третині xv ст. унаслідок зміщення гуманістичних інтересів у теологію, натурфілософію, природознавство. через специфічні соціально-економічні умови в україні впродовж xvi ст. поширювалися й розвивалися переважно ідеї раннього гуманізму. із другої половини xvi ст. у зв'язку з посиленням національного, соціального і релігійного гніту з боку польської шляхти і католицької церкви українські мислителі, полемісти все частіше почали звертатися до проблем, які хвилювали представників пізнього відродження, реформаторів. якісно новий рівень розроблення цих проблем почався з організації науково-культурного центру в острозі, києво-печерській лаврі, а особливо з відкриттям києво-могилянської академії. розвиток ренесансного гуманізму в україні також відбувався поетапно: 1) до середини xvi ст. за основними типологічними ознаками він подібний до раннього італійського. його представників цікавили суспільно-політична проблематика, питання етики й естетики; 2) друга половина xvi — початок xvii ст. відбувалося інтенсивне розроблення ранньогуманістичних ідей, поєднаних з реформаційними та ідеями візантійського відродження, активно формувалася історична самосвідомість українського народу, розвивався ідеал гуманістичного патріотизму; 3) друга третина xvii — початок xviii ст. гуманістичні ідеї все більше відокремлювалися від реформаційних, навіть офіційно відкидали їх. поширення ідей гуманізму в україні в першій половині xvi ст. було спричинене соціально-економічним прогресом, що розпочався на українських землях наприкінці xv ст. і був зумовлений переходом феодалізму у фазу розвитку простого товарного виробництва. піднесенню культури й освіти в україні сприяв розвиток міст, їх економічної незалежності у зв'язку із запровадженням магдебурзького права.

При жертви цезар завжди з’являвся перед людьми в облаченні верховного бога юпітера. цезар домігся того, що народ почав його обожнювати. і хоча, в період його правління, рим все ж залишався республікою, у свідомості суспільства цезар давно вже мав статус монарха. завдяки своєму вмінню грамотно підпорядковувати маси, ситуація склалася так, що саме римське населення першим почало називати цезаря імператором і своїм богом. у відповідь цезар тільки скромно і ніяково вимовляв знамениту фразу: «моє ім’я не цар, а цезар». не дивлячись на необмежену любов до власної персони, повну узурпацію усіх гілок влади та встановлення диктаторського режиму, історія не може назвати цезаря жорстокою людиною. його блискучий розум, достатня гнучкість в дипломатичних питаннях, бійцівські якості, змогли зробити цезаря справжнім державним керівником.