Дивосвіт катерини білокур. твір фантазія за картинами народної художниці

богданівна, що на полтавщині, стала мистецькою столицею катерини білокур. саме звідси пішла у світи її натхненна творчість, від споглядання якої сонце починає світити яскравіше, вся природа і люди довкола сповнюються такого добра, що воно аж хлюпається через вінця. у такі моменти, знаходячись поруч із її рукотворними шедеврами, відчуваєш цю магію й самому хочеться бути добрим і красивим, як і її картини.незвичайна доля судилася цій жінці. спершу її картини побачили в полтаві, далі в києві, москві. згодом у парижі натовпи стояли біля її полотен, для багатьох лишалося незбагненним: як можна з такою фантастичною майстерністю малювати, не маючи вищої малярської освіти. та цьому ж навчаються роками! її твори наповнені світлом, сонцем, радістю, наснажені великою любов'ю до рідної землі, вони, переповнені мелодіями веселкових барв, продовжують зворушувати кожну чутливу до мистецтва душу. для багатьох бути художником стає не лише покликанням, але й засобом для життя. а ця жінка малювала свої шедеври в невеликі хвилини перепочинку між хатніми справами. вона не навчалася в художній школі, та і в звичайній теж, тож грамоту опанувала самостійно. так само самостійно відкривала таємниці техніки живопису. навіть пензлі для роботи виготовляла сама із звичайних тхорячих волосинок, бляхи з консервної банки та вишневої гілочки.своїми творами катерина білокур ніби розповідає всьому світові, який талановитий український народ, як розвинуте в ньому від природи естетичне відчуття, яка сприйнятлива його душа до всього прекрасного. художниця над усе любила квіти, вони заполонили її полотнища, кожна вималювана з такою душевною любов'ю і теплом, що відвідувачі виставок довго, мов зачаровані, стоять коло її творіукраїна здавна славилася своїм мистецтвом. до чого б не торкалася рука щирого українця чи українки, воно перетворювалося на естетичну річ: вишита сорочка, розмальована скриня, різьблений мисник чи люлька. і водночас творилася пісня. людина оточувала себе рукотворною красою і передавала в спадок дітям оце вічне прагнення до творчості. ще одне підтвердження цьому — творчість катерини білокур.

схожі твори:

На щуку подан в суд донос, что от нее житья в пруде не стало; улик представлен целый воз, и виноватую, как надлежало, на суд в большой лохани принесли. судьи невдалеке сбирались; на ближнем их лугу пасли; однако ж имена в архиве их остались: то были два осла, две клячи старые да два иль три козла; для должного ж в порядке дел надзора им придана была лиса за прокурора. и слух между народа шел, что щука лисыньке снабжала рыбный стол; со всем тем, не было в судьях лицеприязни, и то сказать, что щукиных проказ удобства не было закрыть на этот раз. так делать нечего: пришло писать указ, чтоб виноватую предать позорной казни и, в страх другим, повесить на суку. "почтенные судьи! — лиса тут приступила, — повесить мало, я б ей казнь определила, какой не видано у нас здесь на веку: чтоб было впредь плутам и страшно и опасно — так утопить ее в реке". — "прекрасно! " — кричат судьи. на том решили все согласно, и щуку бросили — в реку! я предложил что-то вроде "имей друзей в прокуратуре и ", но дитё говорит, что это не подходит.