Подготовить сообщение о римских именах (5 имён) 25 .

                римские имена имеют богатую . в древнем риме люди серьезно относились к тому, как назвать ребенка. существовала пословица, которая гласила, что имена – это не предметы соглашения. по этой причине даже имена богов не произносили вслух. жрецы беспокоились о том, чтобы враги не воспользовались знаниями и не переманили богов к себе. рабы также не могли говорить вслух имена своих хозяев, особенно, когда рядом находился незнакомый человек.

мужские имена:

Чернець-василіянин, а за сумісництвом письменник, журналіст, етнограф, історик і фольклорист Анатолій Кралицький 1874 року оприлюднив у львівській газеті «Слово» початок Мукачівського літопису (події 1339 —1458 років). Серед іншого, там був текст про битву реальної історичної особи князя Федора Коріятовича з Драконом.

«Князь Федор Коріятович … от года 1339 положи основаніе нині сущого города Мукачевского, в нем же пребивая часу нікоєго, ізийде ловити на гору (яже наречена гора Чернец) и где нападе нань змій велій (драконит), зіял усти, хотяй позлотити, і призва святителя Николая в , копієм оружен, заколе єго, яко ізявляет образ із камені, ізсічен в старой церкви, збавшле єго губительства і поглощенія зміїного на камені єсть, в честь і память святителя Христова Николая положи храм сей, і уведе він іноков в літо 1360 дня 8 марта, Божіїм єже со всіх промишленієм.»

 Федір Коріятович, князь Руський, володар Мукачево та Подолії, засновник василіянського монастиря в Мукачеві 1360 р.

 Невже ще у ХІV столітті в Карпатах жили дракони? Правдивість такого припущення начебто підтверджуються не тільки згадкою в літописі, а й народними легендами про двобій Федора Коріятовича із Змієм. Придивімося пильніше до цих переказів, адже саме в подробицях може переховуватися важлива інформація.

Легенди

 Ось що оповідає про Змія легенда «Про князя Коріятовича та жовтого змія Веремія» (Казки про богатирів та лицарів. Харків: Фоліо, 2001)

 «Аж умер старий цар Володар, а з широкого степу прийшов новий. Той новий цар витягнув із Дунаю змія Веремія. Та й загнав той цар змія Веремія у мукачівські гори, та й казав нам, русинам, йому дань давати: що одміниться місяць — по дванадцять діток-малоліток.

Розсівся той змій Веремій на Чернечій горі, на латорицькій воді людям на горе. Сім голів має, діток пожирає, не рік, не два, не три, не чотири. Та й вже наша земля пустелею стала».

 В іншій легенді «Як князь Корятович Змія вбив» (Легенди нашого краю. Ужгород : Карпати 1972) теж відзначається. що Змій мав кілька голів:  «А як відрубає Корятович якусь голову змієві, на тому місці чиняться дві».

Перемога богатиря над Змієм

 Далі обидві легенди повідомляють, що князю, за до місцевих мешканців, вдалося зрубати всі зміїні голови, подрібнити тушу загиблого Змія, і з цих дрібних часток виросли квіти. Що було далі оповідається по різному. За одною версією князь Федір Коріятович привів на знелюднену Змієм землю багато людей з Поділля («Про князя Коріятовича та жовтого змія Веремія»), за іншою – від залишків Змія виникло багато квітів, а них – «коло кожної хижі ставалися хлопчик або дівчинка: що від котрої хижі було взято» («Як князь Корятович Змія вбив»). На честь перемоги Князь побудував монастир на Чернечій горі.

Объяснение: