Подібності та відмінності спеціалізації промисловості у подільскому та придніпровському економічних районах

Район розташований у центральній і південно-східній частинах країни, в басейні дніпра. площа його становить 59,1 тис. км2. населення — 4,7 млн.осіб. район охоплює дніпропетровську та запорізьку області. за рівнем розвитку придніпровський район поступається тільки донецькому. за вартістю виробленої продукції промисловість у ньому домінує над сільським господарством. її частина досягає 80 %. найрозвинутіші галузі району — чорна металургія, машинобудування та металообробка, хімічна промисловість та електроенергетика. район має сприятливі природні умови, багаті природні ресурси (родючі ґрунти, м'який клімат, запаси залізної і марганцевої руд світового значення, є родовища вугілля, бокситів, титанових руд тощо). за кількістю населення придніпровський район посідає шосте місце в країні. проте він досить густо заселений (близько 100 осіб на 1 км2). за рівнем урбанізації район поступається лише донбасу. разом з тим за кількістю міст, де проживає понад 700 тис. осіб, він не має собі рівних у країні. основна частина населення працює в промисловості. в районі відбувається перерозподіл зайнятих в окремих галузях господарства. чорна металургія одна з провідних галузей промисловості придніпров'я. за виробництвом чорних металів район посідає перше місце в країні. тут виник цикл виробництв, що складається з добування коксівного вугілля (західний донбас), залізної і марганцевої руд, нерудної сировини, виробництва коксу, вогнетривів, чавуну, сталі, сплавів, прокату. придніпровському районі добре розвинуті всі види транспорту, але перше місце належить залізничному. за густотою залізниць, що становить 38 км на 1000 км2, район поступається тільки донбасу. тут є кілька великих залізничних вузлів: дніпропетровськ, запоріжжя, кривий ріг, апостолове, пологи, п'ятихатки, синельникове. район розташований у правобережній частині україни в лісостеповій зоні. площа району — 60,9тис. км2. населення — 4,2 млн.осіб. район охоплює вінницьку, хмельницьку і тернопільську області. кліматичні умови та грунтові ресурси цієї території сприятливі для ведення господарства, особливо у південній частині. район багатий на родовища сировини для промисловості будівельних матеріалів, особливо в зоні українського кристалічного щита. є родовища будівельного й оздоблювального каменю, граніту, гнейсу, мармуру, пісковику. в усіх трьох областях знайдено мергель (сировина для виробництва цементу), каолін, трепел і опоку. багато родовищ цегельно-черепичних і гончарних глин та пісків. у придністров'ї є незначні поклади фосфоритів. до енергетичних ресурсів належать поклади торфу на півночі району та незначні запаси бурового вугілля в усіх областях. у придністров'ї трапляються родовища горючих сланців. у районі виявлено різноманітні за складом мінеральні лікувальні води. населення району розміщується досить рівномірно. середня його густота — близько 75 осіб на 1 км2  — нижча від середнього показника по країні. вона зростає у напрямі з півночі на південь і найбільша у придністров'ї. сільське населення становить 53 %. це один з найменш урбанізованих районів україни. для нього характерне явище депопуляції. особливо висока смертність і низька народжуваність у вінницькій області. у районі найвищий у країні рівень прихованого безробіття. у подільському районі промислове і сільськогосподарське виробництво розвиваються на значній енергетичній базі. тут працюють хмельницька а ес, ладижинська дрес і дністровська гес. основою господарського комплексу економічного району є потужний апк, який базується на інтенсивному, багатогалузевому сільському господарстві. сільськогосподарську сировину використовує більшість промислових підприємств поділля. в апк працює основна частина населення.

Ко́нго (заи́р, луалаба [1]) — река в центральной африке, главным образом в демократической республике конго (частично протекает по его границам с республикой конго и анголой) , самая полноводная и вторая по длине река африки, вторая река по водности в мире после амазонки. в верхнем течении (выше города кисангани) называется луалаба. единственная крупная река, пересекающая экватор два раза. площадь бассейна — 4 014 500 км².берёт начало у поселения мумена. длина конго от истока чамбези составляет свыше 4700 км, от истока луалабы — 4374 км. площадь бассейна — 4 014 500 км². исток луалабы берёт начало на юго-востоке дрк, на плато близ границы с замбией. по другим данным истоком конго является река чамбези, образующаяся между озёрами ньяса и танганьика на высоте 1590 метров над уровнем моря. после водопадов стэнли у города кисангани река меняет название на конго. притокинаиболее значительные притоки конго верхнем течении: справа — луфира, лувуа, лукуга; в среднем течении: слева — ломами, лулонго, руки, касаи (крупнейший из левых притоков) , справа — арувими, итимбири, монгала, убанги (самый крупный приток конго) , санга; в нижнем течении — инкиси (слева) , алима (справа). к системе конго принадлежит несколько больших озёр: танганьика и киву в бассейне реки лукуга; бангвеулу и мверу в бассейне реки лувуа; маи-ндомбе в бассейне реки касаи; тумба (имеет сток непосредственно в конго через протоку иребу). в формировании стока рек бассейна конго роль играет обильное дождевое питание. большинство притоков конго характеризуется преобладанием осеннего стока: на притоках с водосборами в северном полушарии максимальный подъём воды наблюдается в сентябре — ноябре, в южном — в апреле — мае. апрельско-майский максимум стока характерен и для верхнего конго (луалабы). по сравнению с другими реками мира, конго обладает одними из наибольших запасов гидроэнергии, которые оцениваются в 390 гвт. последнее объясняется большим количеством воды, переносимой рекой, и значительным падением русла на всем её протяжении вплоть до устья. другие крупные реки в их нижнем течении являются равнинными и протекают в низинах. на конго построено несколько крупных гэс — нзила, нсеке (на луалабе) , инга (на водопадах ливингстона). общая длина судоходных путей по рекам и озёрам бассейна конго — около 20 тыс. км. большинство доступных для судоходства участков рек во впадине конго, где они образуют единую разветвленную систему водных путей, которая, однако, отделена от океана ливингстона в нижнем течении конго. сама река имеет 4 главных судоходных участка: букама — конголо (645 км) , кинду — убунду (300 км) , кисангани — киншаса (1742 км) , матади — устье (138 км) ; последний участок, так называемый морской бьеф, доступен для океанских судов. судоходные участки конго связаны между собой железными дорогами. главные речные и озёрные порты в бассейне конго: на конго — киншаса, браззавиль, мбандака, кисангани, убунду, кинду, конголо, , букама; на реке убанги — банги; на реке касаи — илебо; на озере танганьика — калима, кигома, бужумбура; на озере киву — букаву. в низовьях конго — морские порты матади, бома, банана. реки и озёра бассейна конго богаты рыбой (около 1000 видов, многие из которых имеют промысловое значение: нильский окунь, тилапия, барбель, тигровая рыба, пресноводная сельдь и другие). важнейшие города: букама (начало судоходства) , конголо, кинду, кисангани, киншаса, матади, бома, банана (дрк) ; браззавиль (республика конго). устье конго было открыто в 1482 португальским мореплавателем диогу каном. верхнее течение конго (луалаба) открыто давидом ливингстоном в 1871. большую часть течения конго от ниангве вниз по течению исследовал в 1876—1877 генри стэнли, кассаи исследовал виссман в 1885.самые знаменитые водопады на реке —семиступенчатый стэнли (бойома) в верховьях конго, инга в её среднем течении, а также каскад водопадов ливингстона в низовьях.