Разница между судебниками ивана 3 и ивана 4 и соборным уложением

Иван  iii  великий: cтояние на угре (1480) – формальный конец ига, взятие казани (1487), союз с крымом.  присоединение твери, ярославля, новгорода, северских земель, смоленска, северного приуралья/урала, югорской земли.  строительство церквей, ремонт старых и строительство новых крепостей. новые городки, начало обновления кремля. законник ивана  iiiиван  iv  грозный: взятие казани (1552), астрахани (1556), победа над турецким войском (1556), несколько небольших походов на крым.  овладение частью золотой орды – поволжьем, начало завоевания южного урала и сибири.заложение новых городов, строительство крепостей, церквей, опричной столицы александровой слободы. законник ивана  iv

Відповідь:

Більшість дослідників сходяться в думці, що Суча́сна світова́ культу́ра — це безліч самобутніх культур, які знаходяться в діалозі і взаємодії одна з одною, при чому діалог і взаємодія йдуть не тільки по осі теперішнього часу, але й по осі «минуле-майбутнє».

Але культура — це не тільки безліч культур, це також світова культура, єдиний культурний потік від Шумерів до наших днів, від Сходу на Захід, від Заходу на Схід. Сьогодні щодо долі культури викристалізувалися два різних розуміння, два погляди, так би мовити «оптимістичний» і «песимістичний». Оптимісти стверджують, що світова культура на правильному шляху, що майбутнє за наукою, технікою, інформацією, регіонально-організованою економікою, що цінності західної культури (успіх, влада, особиста воля, сила і т. д.) є істинними. Песимісти, починаючи від Шпенглера, на противагу, упевнені в зворотному: сучасна світова культура, вважають вони, хилиться до сутінків, кризи.

Існують різні погляди на співвідношення культур різних епох і народів. За висловом М. Бахтіна, «культура завжди лежить на межах» з іншими культурами й епохами. Сучасна людина починає розуміти, що культурна самобутність його народу невіддільна від культурної самобутності інших народів, що всі ми підкоряємося законам культурної комунікації. Німецький соціолог Освальд Шпенглер розглядав сучасну культуру не як єдину загальнолюдську, а розколоту на вісім культур. Ці культури — єгипетська, індійська, вавилонська, китайська, греко-римська, візантійсько-арабська, культура майя, російсько-сибірська. Кожна культура підпорядкована твердому процесу еволюції, фази якої — народження і дитинство, молодість і зрілість, схід і захід.

Питирим Сорокін розвивав учення про «інтегральну» соціологію, що охоплює всі аспекти культури. Він розрізняв системи культурних феноменів багатьох рівнів. Найвищі системи з них (суперсистеми) базуються на світоглядах.

Пояснення:НАДІЮСЬ ДО