Скласти оповідання за початком цього року весна запізнилася. у березні ще були морози . у школі хлопці повідомили що біля озера сіла велика зграя лелек які повернулися з вирію. птахам нічого було їсти і вони почали гинути. люди підгодовували їх. більшість чорнопузів наші односельці врятували. птахи відпочивши полетіли досвоїх домівок на старі гнізда.

Ми з класом вирішили, піти і поглянути на те озеро. там було дуже красиво, але і холодно. невдовзі я з ольою відійшли дальше від колективу. цю місцину я знала ще з дитинства, бо з батьками часто проводила тут час. ми йшли на прогулянки, годували лелек, але на жаль тепер їх не було. я дуже розчарувалась не побачивши жодного чорнопузого птаха, але розуміла що мороз помішав їм тут оселитись. ми з ольою гуляли навколо озера, тут ми побачили самотнього лелеку. підійшовши ближче, ми зрозуміли що в нього було поранене крило і він дуже змерз. я залишилась з бідолашним птахом, а оля побігла по  тетяну іванівну  та клас. коли всі прийшли ми обережно взяли птаха на руки і відвели його до школи. там тетяна іванівна обмотала йому крило і ми його відігріли. і сказали що хтось повинен приютити птаха, доки все не заживе. ніхто не хотів брати птаха, але я викрикнула що візьму його, буду  піклуватись про нього, годувати і приділяти увагу. тетяна іванівна була не проти. прийшовши додому, я розповіла все батькам і вони також були не проти залишити птаха, бо любили тварин. за пару місяців у грицька, так я його назвала, крило зажило, і потепліло, йому було час відправлятись до зграї. я дуже полакала коли ми прощались, але кожної весни грицько прилітав до мене і я раділа кожного дня новій зустрічі з ним

Спасти друга потом скозать больше не делай так