Как русь была завоевана? назовите 3 гл причины этого зовоевания. почему русь в 13 веке сумела отбить нашествие с запада но не смогла отбиться от нашествия восто ка

Умонголов 12-13 века произошла как будто солнечная вспышка и они начали сами объединяться и объединять с собой близ лежащие народы, это так говорится, что это монголы, на самом деле это была многонациональная армия дисциплинированная на жестоких казнях, и неприхотливый быт и приспособленность к кочевой жизни, великолепное обучение военному искусству. одним словом это была передовая армия того мира и по организации и по боевой способности. использовали все методы и разведку, и деморализацию противника, и мудрую политику на захваченных территориях. все это делало ту армию непобедимой. в тот период этой армии не смогло бы противостоять, ни одно государство. русь того времени это небольшое государство, которое находилось на стадии развития в период раздробленности, не имеющее единой армии под единоличным началом, поэтому той армии монголов, оно никак не могло противостоять. и это была неизбежность, можно сказать, что мы еще легко отделались или нас просто .

починаючи з 40-х років xiv ст., західноукраїнські землі були об’єктом експансіоністської політики польщі і угорщини, яким тоді протистояв литовсько-руський князь любарт-дмитро. в кінці 1380-х років, після походу на галицьку русь ядвиґи і ягайла (1387), ці землі остаточно увійшли до складу польського королівства під назвою королівства русі (назва, надана ще казимиром ііі). у 1434  р. відбулася інкорпорація цих земель до складу польщі. галичина  втратила свій автономний статус. з українських земель у складі королівства польського утворено три воєводства: руське (центр – львів), белзьке і подільське (кам’я-

нець). у них було скасовано давньоруське право, судочинство, а боярство стало складовою частиною польської шляхти.

соціально-економічне життя краю було суперечливим. воно характеризувалося не лише розвитком сільського господарства, міст та ремесел, внутрішньої та зовнішньої торгівлі, але й закріпаченням українського селянства, яке завершилося у 1505  р. це викликало цілу низку селянських повстань, найбільше з яких відбулося під керівництвом мухи та борулі (1490–1492). вже у першій половині xv ст. на прикарпатті та гуцульщині розгорнувся соціальний розбійницько-повстанський рух опришків. спільний польсько-молдавсько-угорський кордон дозволяв малочисельним ватагам опришків уміло маневрувати.

міграція поляків, євреїв, вірмен до зростання чисельності нових міст і містечок, у xvi ст. тільки на нинішній тернопільщині їх налічувалося близько 40: бережани, борки, буданів, гусятин, залісці, микулинці, язловець тощо. у xvi ст. суттєво почастішали татарські набіги. у 1540  р. з метою оборони від татар, руський воєвода  іоанн амор з тарнова (ян амор тарновський) (1488–1561) заснував фортецю тарнополь (тернопіль), яка поступово витісняла провідну роль теребовлі і стала головним містом галицького поділля. більшість міст належала польським маґнатам, однак значна частина з них здобувала самоврядування на основі маґдебурзького права. цей процес був більш активним у першій половині xvi ст.