Сочинение на тему "спасение васютки" 30 !

Рассказ в.п. астафьева «васюткино озеро» мне понравился. мальчик васютка мне представляется смелым, храбрым и умным мальчиком. на мой взгляд, это важные качества характера, которые необходимы не только для того, чтобы выжить в тайге, но и даже в «каменных джунглях» любого города. васютке повезло, что он заблудился в тайге именно в летнем месяце августе. потому, что было еще не так холодно ночью, и он не замерз. это существенно поспособствовало его спасению. уходя из дома, мальчик захватил с собой ружье. также мама дала ему краюшку хлеба, чтобы васютка смог перекусить. сначала, мальчик просто гулял по лесу и искал что-то интересное. потом на его путь неожиданно вылетел тетерев. отказаться от такой добычи васютка, конечно, не смог. поэтому он попробовал поймать его. к счастью, у него было ружье и патроны, которым он умел пользоваться. поэтому мальчик смог поймать такую ценную добычу. но, васютка так далеко зашел вглубь тайги, что потерял всякие знаки, которые могли бы ему выйти к дому. после этого, мальчик поддался панике, начал бегать из стороны в сторону, кричать и метаться. он прекрасно понимал, что заблудиться одному в тайге страшно. но и паника никак не ему найти дорогу. поэтому он вспомнил слова своих отца и деда, что тайга любит только сильных людей. после этого васютка вспомнил и попытался применить все полученные ранее знания о том, как следует выживать в тайге. и прежде всего, не стоит паниковать, а нужно быть сильным. мальчик был на время обеспечен пищей. ведь у него есть целая тушка глухаря, поэтому голодная смерть ему не угрожает. защита от лесных животных тоже есть, ведь ружье рабочее и патроны к нему имеются. но главное, что васютка имеет им пользоваться. отец и дедушка непременно передали ему свои знания о том, где и как следует ночевать в тайге, каких месту нужно остерегаться. кроме того, мальчик уже не первый раз был в тайге один, и одежда на нем была соответственно теплая. поэтому с такой хорошей подготовкой, васютка смог выжить в тайге. его познаний в ориентировании на местности хватило, чтобы мальчик мог найти рыбаков, которые в последствие и доставили его домой к родителям. на мой взгляд, разумным было решение васютки идти вдоль озера. ведь так он обеспечил себя и водой и едой и существенно повысил шансы встретить кого-нибудь из людей. мне кажется, этот отважный мальчик изначально знал или предполагал, что оставшись в тайге один он точно не пропадет.

Основною темою літературної творчості генріха белля стала тема війни. і це зовсім не випадково, адже саме трагічні фронтові події, що випали на долю письменника за тій шість років, які він був на фронтах другої світової війни, визначили сенс його життя і творчої діяльності.тема війни стала головною і в одному з найвидатніших творів генріха белля – оповіданні «подорожній, коли ти прийдеш у спа…». незвичайну назву для цього твору письменник узяв із давньогрецького епіграфа-двовірша про битву у фермопольській ущелині. саме там, захищаючи рідну землю, загинули відважні спартанські воїни царя леоніда. у німеччині цей вірш став відомий завдяки його перекладу фрідріхом шиллером: «подорожній, коли ти прийдеш у спарту, повідай там, що ми всі полягли тут, бо так звелів нам закон».слід сказати, що у всі часи спартанці були прикладом відданості батьківщині, витримки, волі і мужності. ці воїни-патріоти фізичну і моральну загартованість отримували в спеціальних спартанських школах, про які ходять легенди й сьогодні.фашистське керівництво тридцятих років минулого століття лицемірно ототожнювало шовіністичне виховання свого народу з системою патріотичного спартанського виховання. фашисти на чолі з гітлером мріяли про владу над усім світом і вкладали у вихованців культ зневаги до людей інших націй, культ грубої сили, вони готували німецьку молодь до поневолення європи, а потім і усього світу.генріх белль спеціально не закінчив фрази із давньогрецького вірша, яку виніс у заголовок оповідання. головний герой твору, юнак, який на початок війни був ще школярем, так і не встиг дописати цього вірша на шкільній дошці, бо був мобілізований в армію і відправлений на фронт. там він став не героєм подібно спартанців, що захищали батьківщину, а «гарматним м’ясом» у боротьбі фашистського режиму за світове панування.але якщо спартанці віддали своє життя заради благородної мети – захисту своєї вітчизни, то німецька молодь, яка не по своїй волі опинилися на фронтах найкривавішої в історії людства війні, лише скалічила себе, обманута пропагандистськими ідеями про справедливість загарбницької політики влади.зображення скаліченого юнака, який пораненим потрапляє у власну гімназію, перетворену на шпиталь, його пригнічений стан і внутрішній монолог про брехливий патріотизм, повтори у описах, поступове впізнання юнаком гімназії, у якій він провчився 8 років – все це дає нам зрозуміти, що війна – це найбільше у світі антигуманне і протиприродне явище. замість радощів життя і пізнання світу учорашній школяр отримує страшний життєвий удар і відчуває почуття, описані ще в «апокаліпсисі»: «у ті дні люди будуть шукати смерті, але не знайдуть її, побажають умерти, але смерть утече од них». оповідання обривається зненацька, як зненацька обривається і його назва. генріх белль попереджує нас: якщо людство не змінить ставлення до життя, а кожен з нас не змінить своє ставлення до оточуючих, це відоме біблійне пророцтво пошириться на весь світ. а незміцнілі душі обманутих юнаків будуть приречені на трагізм і