Що можна написати у творі у публічистичному стилі на тему: громадська діяльність- це поклик душі?

громадська діяльність-це поклик душі. лише щира душею людина,зможу тому,хто потребує . лише добрий та безкорисливий чоловік іншому,не потребуючи за це щось взамін. я часто бачила, як на вулиці старенька бабуся подає гроші хворій дитині. проте,ні разу не помічала як чоловік на дорогезному джипі ,хоча б,зі співчуттям подивився на те дитя. але ,чому, білішість впливових людей просто байдужі до чужого горя,хоча вони з легкістю могли б . чому трапилось так ,що більша половина сучасного суспільства просто втратила безкорисної та любові до ближнього?

особисто я,думала що нааше суспільство вже втратило ту душевно любов та почуття співчуття та . проте, на щастя,це зовсім не так. нещодавно я гуляла містом, і побачила дивно одягнену молодь я ящичками в руках. меніі стало цікаво, що ж вони збираються робити,і чому їх так багато. підійшовши ближче я побачила на ящичка з фотографію молодого хлопця,білоцерківського спортсмена-борця. хлопець прославив всю україну в галузі спорту. він здобув у своєму житті дуже багато перемог,проте,не зміг виграти головної битви. війни з долею. так. його поклала на ліжко страшна хвороба,проте,він не опустив перед нею руки. так само не опустили руки сотні волонтерів. це молоді хлопці та дівчата,літні та старші люди. вони проникли ся духом боротьби за життя переможця. кожен з них,точно не має купу грошей чи впливових зв*язків,проте,вони не шкодують ні своїх накопичень ні вільного часу на те,щоб цій людині. їх піклування та - ідуть від щирого серця,тому що забувши про всі свої плани та перспективи,вони йдуть в центр збирати кошти.вони всі разом борються за життя одного героя.

то ж чому прості люди здатні на і переживання? чому ті хто,живе на мінімальну зарплату чи пенсію,ві її на іншим? а ті,хто має в сей час тисячі гривень,просто проходять мимо ящичків,в яких лежать сотні діагнозів,сотні людських життів? на мою думку,кожен впливовий посадовець має задуматись і переосмислити власні дії. невже десята по кількості машина,може коштувати дорожче десятка людських життів? хіба вам не буде приємно,почути величезне «і,від людини,яку власне ви врятували від неминучої смерті?

Обро і зло - це найбільш загальні поняття моралі, етики, що характеризують позитивні і негативні моральні цінності. «найважливіше справа ближнього добро зробити, тому що тільки для цього посланий людина в життя». добро-це любов. де любов, там і бог.     багато російські письменники в своїй творчості проповідували добро. до них також відноситься і наш земляк, лев миколайович толстой. він велике надбання росії і гордість російського народу. але також безумовно і те, що творчість його не просто належить усій світовій культурі, а й впливає на неї.     письменників створили твори подібного рівня і такої сили в літературі одиниці. геній толстого дозволив йому бути дзеркалом не тільки російського життя, народу але й людської душі взагалі - перед богом.     дитинство письменника пройшло в маєтку ясна поляна крапівенського повіту тульської губернії в суто світської за духом сім'ї, що надалі наклало істотний відбиток на його творчість. толстой ще в ранньому дитинстві спілкувався з живими праведнічества, причому укоріненого саме у православній традиції. у їхньому будинку зупинялося багато юродивих, що відрізнялися смиренням і незлобивістю, ченців, черниць, деякі довго проживали в їхньому будинку. вражала дитячу душу толстого і глибока, щира і проста молитва «не юродивого, а дурника», помічника садівника якима, який говорив з богом, як з живим обличчям. до ї прислуги толстих належала ще одна праведниця - економка парасковія ісаєва, що стала прототипам наталії савішне з повісті «дитинство». і вплив подібних прикладів теж виявилися досить помітним згодом в життя льва миколайовича.     уже перша з відомих творінь письменника, повість «дитинство», дає привід до уважного розгляду його позитивних героїв з цієї точки зору. у повісті «дитинство» не просто досліджується життя християн, а співається справжній гімн їх чеснот. «о великий християнин гриша! твоя віра була така сильна, що ти відчував близькість бога, твоя любов така велика, що слова самі собою лилися з уст твоїх - ти їх не перевіряв розумом. і яку високу хвалу ти приніс його величі, коли, не знаходячи слів, в сльозах повалився на землю! . »     молитва юродивого про благодійників і ворогів, про прощення власних гріхів, живе, непідробне спілкування з богом відкривають головному герою «дитинства» николеньке иртеньеву зовсім інший світ, світ духовний, а тому істотно впливають на його душу.     не менш цікаво намальований образ ще одного героя роману, наталії савішне. перед нами проходить важка, сповнена позбавлення, страждань життя простий кріпак жінки: від босоногою, рум'яної «дівки наташки» до старенької няні в очіпку і вічне фартуху. жорстоко доля обійшлася з цією жінкою: пан своєю волею позбавив її можливості бути матір'ю і дружиною. озлобилася вона на життя? нарікає чи на долю, на пана, що позбавив її жіночого щастя? шкодує себе? ніде, ніколи, жодного разу! з істинно християнським терпінням, не скаржачись на долю, несе ця жінка свій хрест. у ній немає «саможаління», жалості до себе. «все в будинку любили і поважали наталю савішне».     життя доброї економки представлена ​​толстим як самовіддане служіння безперервне панам, як постійний, а тому непомітний подвиг. причому письменник дає зрозуміти, що її безмежна відданість своїм господарям випливає не з тупою несвідомо-безособової покірності, а з свідомого почуття християнського смирення, терпіння і любові, прояви яких відкрилися в останні дні її життя: «наталя савишна два місяці страждала від своєї хвороби і переносила страждання з християнським терпінням: не бурчала, не скаржилася, а тільки за своєю звичкою, поминала бога. за годину перед смертю вона з тихою радістю сповідалася, причастилася і соборувати маслом.