Дитячий твір на тему письменник херсонщини.

історія літературного херсона безпосередньо пов'язана з основними соціокультурними іпостасями міста, яке засновувалося як фортеця й вихід до нових морських шляхів, сприймалося як невідома, загадкова й майже екзотична провінція, слугувало місцем заслання й покарання, утверджувалося як губернський центр, набувало якостей національного осередку на українському півдні, розвивалося як навчальна й освітня інфраструктура, ставало омріяною духовною і художньою оазою, формувалося як джерело творчості і творчого розвитку.

проблема „письменники й херсон” досить давно цікавить дослідників, що мешкають на терені таврійського краю. численні публікації й матеріали з цього ракурсу розпорошені в періодиці (передусім херсонській), бібліографічних покажчиках, енциклопедичних виданнях тощо. усе нагальніше відчутна потреба у тому, щоб окреслити – хоча б у загальних рисах – систематизований хронопис літературного херсона, який міг би стати основою для подальших студій і поглиблення цієї проблеми.

огляд й аналіз зібраних (і ще далеко не повних) матеріалів дає підстави стверджувати, що херсон посів місце важливої, складної та суперечливої „ніші” в житті й творчому розвитку, художніх досягненнях значної кількості письменників, що вони репрезентують різні національні культури. херсон і херсонщина були місцем не тільки полікультурним, але й поліписьменницьким, хоча це (поліписьменницьке єство міста) складалося поступово і досить драматично.

з херсоном перепліталися долі багатьох діячів літератури – письменників скромного й непересічного хисту, тих, хто увійшли до історії художнього слова, відігравали важливу чи визначну роль у літературному процесі, й тих, хто рідко згадується або й узагалі забуті літературознавцями. з історією херсона перепліталися життєві й творчі шляхи письменників різного художнього масштабу й значення, проте усі вони рівні в тому, що своїми долями „виписували” літературну культуру міста, своїми творами акцентували й змальовували його образний колорит.

у цьому дослідженні відзначені й репрезентовані постаті, які, по-перше, народилися у херсоні, а по-друге, своїм перебуванням увиразнили й збагатили літературну історію міста. отже, провідними є аспекти „херсон як батьківщина письменників”, „родзинки” літературно-художньої минувшини міста” й „херсон у життєтворчості представників різних національних літератур”.

< …>

у процесі роботи над проблемою „письменники й херсон” неодноразово поставало питання: хто був першим письменником, який народився у херсоні? від кого бере свій початок самобутній літературний херсон? хто поклав традицію письменницького херсона? на це питання нині навряд чи є однозначна відповідь, бо не так багато інформації кінця  xviii  – початку  xix  століття ще відомо або до нас дійшло.

проте з упевненістю можна говорити, що одним з перших письменників, який народився у херсоні, став поет і публіцист  олександр  . за старим стилем він побачив світ 23 жовтня, за новим – 4 листопада 1813 року, через тридцять п’ять років після заснування міста.

•«павлусь мріяв про те, коли й він підросте, стане славним козаком».   • «здається, не було нічого такого, чого б павлусь для гані не зробив».   • «павлусь підніс вгору свого та, як лише цей відстав від землі, розмахнув ним і кинув на землю».   • «павлусь дивився на те все наляканими очима. йому здавалось, що це якийсь страшний сон, з якого не можна прокинутися». • «його огорнув страх. у його уяві татарва була такою, що її ніхто не переможе. дідусь розказував йому, як козаки били татар, та ось він бачив, як татарви нічого не стримало, і дідусь, і багато інших дужих козаків полягли». • непорадний: «козакові соромно плакати, ось що. виростеш — козаком станеш, тоді й засоромишся».