Що таке прислівник? будь ласка, дуже прошу, дуже треба!

Прислівник (лат. adverbium — біля дієслова) — це незмінна самостійна частина мови, що виражає ознаку дії, стан предмета або ознаку якості і відповідає на питання як? де? звідки? наскільки? якою мірою? прислівник у реченні пов'язується з дієсловом, виконуючи роль обставини дії, наприклад: синіла (де? ) навкруги далечінь (гончар); дорога все глибше (як? ) врізалась в ущелину, зверху (зві зі скель, покапувало. (м. олійник) може також пов'язуватися з прикметником або іншим прислівником, служачи для вираження ознаки якості до ролі обставини міри, ступеня: ось зовсім (наскільки? ) близько з води вихопилась гостра скеля. (я. баш) коли моя білява донька виросте, я буду надто (якою мірою? ) старий. (о. досвітній) рідше прислівник входить у зв'язок з іменником, виконуючи роль неузгодженого означення: карлос вибрав шлях (який? ) направо, гвідо вибрав шлях (який? ) наліво. (леся українка) менш типовою для частини прислівників є роль присудка в односкладному реченні: тихо, пустельно, мов на краю світу. (о. гончар) розряди прислівників за значенням і роллю в реченні речення з прислівниками, які пишуться разом або окремо див. також література

Прислівник   —  це   незмінна самостійна частина мови, що виражає ознаку дії, стан предмета або ознаку якості і відповідає на питання як? де? звідки? наскільки? якою мірою?

Був соняцний весняний день. птиці щебетали. та рапотом мені захотілось до ліса. я зібрав свої речі, та пішов на прогулянку. білі хмаринки так і пливли по блакитному небу. повітря тепле тепле. ось вже підхожу до лісу.   я йшов стежкою, та побачив гарну, затишну галявину. підійшов розтеливши свою ковдру, сів та дістав свій обід, який дала із собою матуся. но рапотм я почув голос дівчинки яка кликала на . підійшовши до неї я запитав: ти заблукала? а вона відповіси мені: так я гуляла по лісу, та побачила зайчика. побіжала за ним, а він від мене, так і заблукала. підемо я тебе виведу, але спочатку ми поїсимо.   ми прийшли до моєї галявини та почали обідати. і тут я у неї спита: як тебе звуть? мене марийчко. а тебе? а мене павло. так ми з нею познайомились, і кожний тиждень ходили до ліса разом.