Які стилі мистецтва, поширені в давній час в епоху середньовіччя? ?

Архітектура, чи зодчество (від грец. агспііеігіоп – будівельник}, – мистецтво створення споруд, які формують просторове середовище для життя і діяльності людини. водночас зведення будівель має відпо­відати духовним потребам людства, впли­вати на його естетичний смак. слід зазначити, що архітектура формує ансамблі будинків, прос­пекти, вулиці, майдани міст, садово-паркові комплекси. в мистецтві архітектури виділяють три основні роди: 1. архітектура об'ємних споруд, до складу якої входять жит­лові, громадські та промислові будівлі. 2. ландшафтна архітектура пов'язана із створенням садово-паркового комплексу. 3. містобудівництво, що займається плануванням нових міст, а також реставрацією та оновленням старих райо кожен з архітектурних родів має своє функціональне призначення. проте, крім суто утилітарних потреб, архітектура водночас виконує функцію емоційного впливу, досягти якого можна завдяки використанню специ­фічних конструкцій, елементів, прийомів. це і врахування об'ємно-просторової структури споруди, ритмічне і пропорційне співвідношення, масштаб, розробка кольору та фактури будівельних матеріалів тощо. в архітектурному образі виявляються як індивідуальні особливості стилю митця, його світосприйняття та світовідчуття, так і специфіка розвитку конкретного історичного періоду. визначаючи особливості архітектури, м. в. ломоносов підкрес­лював, що цей вид мистецтва споруджує будівлі для мешкання зручні, для зору прекрасні, для довгочасу міцні. перші свідчення про витоки мистецтва архітектури доходять до нас з глибини століть. у доісторичний період починають виникати примі­тивні житлові будівлі – землянки, курені, общинні та пальові будівлі, культові споруди, які згодом удосконалювалися. так поступово розпочинається процес накопичення досвіду будівництва і водночас ак­тивізується художнє начало як вид мистецтва архітектура починає формуватися у давніх культурах месопотамії, єгипту, вавилону, персії, індії, китаю. вона безпосередньо була пов'язана з розвитком рабовласництва. майже всі споруди цих країн – піраміди, храми, зикурати, ступи, пала­ци – були збудовані для того, щоб славити могутність богів та прави­телів, і вражали своєю величністю, розмірами та масштабністю. новий етап у розвитку архітектурного мистецтва пов'язаний з культурою стародавньої греції і увійшов в історію як початок «авторської архітектури». світосприйняття давніх греків знайшло своє підтвердження у їхніх архітектурних спорудах, які на відміну від єгипетських і вави­лонських не принижували людину, а, навпаки, породжували життє-стверджуюче начало та почуття впевненості: ансамбль афінського кремля – акрополя з його головним храмом – парфеноном. слід зазначити, що при будівництві одного з храмів акрополя вперше замість колон були використані жіночі фігури – каріатиди, що підтримували перекриття хр у надрах античної культури обґрунтовуються перші теоретичні узагальнення щодо специфіки архітектури, серед яких слід назвати трактат римського архітектора вітрувія «десять книжок про архітектуру». новий етап у розвитку теорії і практики цього виду мистецтва був пов'язаний з культурою стародавнього риму – колізей, пантеон, тріумфальні арки, що відбивали ідеї державності та військової могутності римської імперії. давньоримські зодчі запровади­ли в архітектурне мистецтво такі важливі елементи, як купол та кесони. саме архітектура давнього світу заклала фунда­мент для подальшого розвитку цього виду мис­тецтва і зумовила виникнення архітектурного напряму – історично сформованої сукупності ху­дожніх засобів та прийомів, – що був тісно пов 'я-заний із своїм часом, соціально-політич < ою ситу­ацією і визначав об'ємно-просторову організацію споруд, пропорцій, форми, декору. візантійська архітектура виникла після 330 р. н. е. значний вплив на її розвиток мала культура античності, основні принципи якої знайшли своє втілення у найяскравіших взірцях архітектурного мистецтва візантії. це храм се. соф; ; ' (532–537) у константинополі, при спорудженні якого використовували різнокольоровий мармур і майоліку; храм сан-вітале (526–547); значна кількість соборів-базилік і палаців. розкішне оздоблення та багатий декор візантійських храмів справ­ляли велике враження на віруючих. саме ця характерна ознака архі­тектурного мистецтва візантії тривалий час була його визначною рисою і активно використовувалася православною церквою. великий вплив візантійська архітектура мала також на розвиток цього виду мистецтва у болгарії, сербії та стародавній русі. готичний стиль (від італ. §оіісо – готський, варварський) виникає у xii ст. він існував у межах феодально-релігійної ідеології, був позначений високою художньо-стильовою єдністю, превалюванням вертикальних композицій. готичний стиль поширений у багатьох країнах західної єв­ропи, а його яскравим взірцем вважається реимський собор (франція).

1) 3*12=36 (₽)- заплатил Петя

2) 5*12=60 (₽) - заплатила Оля

3) 60-36=24 (₽) - разница

выражение

(5-3)*12=24 (₽)