Написати на тему ліричний герой у поезіях павла тичина

Iнодi дивуєшся, як щедро природа надiляє деяких людей своïми дарами. не поскупилася вона на них, коли надiляла мистецькими здiбностями сина сiльського дяка з-пiд чернiгова павла тичину. спiвочий талант поєднався з винятковими музичними здiбностями, а його захоплення живописом поступилося лише перед поетичним даром. так на лiтературному небосхилi украïни спалахнула зiрка, що за силою i красою свого сяяння стала гордiстю украïнськоï лiтератури. у ïï iсторiï постать спiвця "сонячних кларнетiв" не має собi рiвних за глибиною осягнення свiтовоï гармонiï й дисонансiв, за емоцiйнiстю, символiкою та оригiнальнiстю вiршування. коли я читав поезiï "сонячних кларнетiв", то вiдчував, що зi мною розмовляє добрий, щирий i розумний друг. вiн схвильовано вiдкривав менi своï чистi, потаємнi почуття, розповiдав про найдорожче, захоплював своïм викриттям сутi природи, навчав ïï розумiти i любити. вiн наче запросив мене у свiт, де панує гармонiя i краса. i я, зачарований рядками його вiршiв, пiшов за ним у свiт гармонiï природи i людини, iнтелекту й духовностi, почуття й обов'язку, нацiонального i загальнолюдського, землi i космосу: блакить мою душу обвiяла. душа моя сонця намрiяла, душа причастилася кротостi трав - добридень! - я богу сказав! поступово i я перейнявся радiстю, яку щедро дарує всiм мiй новий друг - лiричний герой "сонячних кларнетiв". вiн прагне логiчно пояснити, розкрити таємницю щастя своïм читачам. вiн сам творить гармонiю i кличе у свiй дивний свiт: будьте молодi й щасливi! радiйте! життя того варте! зачарований спостерiгач i замислений мрiйник, герой першоï збiрки павла тичини намагається передати свiй пiднесений стан влучним мис-тецьким засобом: вiн переконливо малює живi, радiснi, iнтонацiйно багатi картини. тiльки людина, закохана у свiт в усiх його проявах, спроможна створити таку красу: йду в простори я, чумний, тривожний (гасне день, облiтає, мов мак). в моïм серцi i бурi, i грози, й рокотання - ридання бандур. i тут я вiдчув, що в душi героя поєднався оптимiзм з якимось очiкуванням. очiкуванням чого? i друг вiдповiдає менi тривожними рядками: буде бiй вогневий! смiх буде, плач мабуть, саме ця вiдповiдь менi зрозумiти, що, хоч найголовнiшою ознакою свiтлоï поезiï "сонячних кларнетiв" є тонке спостереження навколишнього свiту i милування його гармонiєю, однак це книга передчуття сподiваного щастя, яке так i не справдилося. я бачу лiричного героя в скорботi: вiн приймав революцiю, що несла надiï украïнi, але його вразлива душа не могла змиритися з ïï жахами. вiн сумно зазначає: "не буть нiколи раю, у цiм кривавiм краю", але тiльки безмежною любов'ю сповненi його почуття: i цiй краïнi вмерти? - де вiн родився вдруге, - яку любив до смертi? мiй друг, герой "сонячних кларнетiв", пробудив у моєму серцi незнанi ранiш хвилюючi i прекраснi почуття до навколишнього буття. i я так вдячний йому за це!

Хустина- дитина, малина, христина, кофтина. тато- небагато, почато, авто, єлизавето.