Твір у публіцистичному стилі "феномен шевченка"

на хвилі історичних припливів і відпливів тарас шевченко то приходить до нас, як велике сонце; то віддаляється, як далека зірка, від якої залишається сама назва. до цього космічного порівняння не задля звеличення. у нашому мікросвіті справді живе макросвіт. на нас діють його закони, навколо нас витають, нас будять і опромінюють вічні супутники — носії духу. істину вчення григорія сковороди про єдність трьох світів — мікросвіту, макросвіту і світу біблії — ми гостро відчули в xx столітті, коли  .від утрати цього третього світу почали розпадатися і глухнути перші два.  ми стали ворогувати з природою і з собою.

феномен шевченка відбиває нашу національну природу, наше світосприймання, наше минуле і нашу надію на майбутнє. він символізує душу українського народу,, втілює його гідність, дух і пам’ять. отже, шевченко в нас більше ніж великий поет — він національний пророк і мученик, розіп’ятий і воскреслий. нині, коли україна стала місцем найжорстокіших експериментів віку, великою чорнобильською притчею, шевченкове сонце зазирає нам у вічі так, як ще ніколи.

написавши слово «бог» з малої літери у всіх виданнях «кобзаря», наш лютий час дав свій антишевченків-ський ключ до книги. справа в тому, що таке переосмислення центрального образу перевернуло призму шев-ченкового світосприймання і здрібнило великі світила шевченкового світу — любов, істину, волю, добро, матір, україну. актуальність шевченка сьогодні не в тому, що він порушував великі вічні питання або дав нам відповідь на них,- кожне покоління мусить(само шукати відповіді на питання, поставлені часом. нині ми повертаємося лицем до загальнолюдських цінностей, а отже, й до шевченка. 

тоню охоплює лихоманкове збудження, дріж, трепет, що це вони з віталиком аж куди добулися, одні-однісінькі опинились на цьому острівку, як робінзони, де їх оточує химерне залізне бескеття. (о. г.)

це складне, складнопідрядне речення з кількома підрядними. головне речення (прочитується):   її охоплює лихоманкове збудження, дріж, трепет.перше підрядне речення —  це вони з віталиком аж куди добулися, одні-однісінькі опинились на цьому острівку  — стосується головного речення в цілому і має причинове підрядне значення. сполучник  що  тут не типовий для приєднання обставинного підрядного причинового речення.друге підрядне речення —  де їх оточує химерне залізне бескеття  — має подвійну залежність від головного, бо воно може координуватися двома питаннями  опинилися  де? і  на острові  якому? , тобто підрядне речення нібито може бути чи обставинним місця, чи означальним; більше граматичних підстав вважати його означальним, бо дієслово опинилися вимагає свого поширення обставиною  на острові, а до неї ужито означення — підрядне речення.граматична схема речення така: