Нужен диалог з ( поширени та непоширени) звертанням.

-привіт, петро!

-доброго дня, олександре петровичу!

-як життя молоде?   сподіваюся, добре?

-на щастя, усе добре. а як у вас?   здається, ви якось казали, що хочете поїхати у крим. може візьмете мене з собою?

-я б взяв, але,  по-перше, ти маєш спитати батьків.  на мою думку, це необхідно. тим більш це достатньо далеко та недешево. ти згоден?   чого доброго, станеться ще щось.

-але ж я вже достатньо дорослий і можу сам вирішувати.  між іншим, гроші в мене є свої, подаровані на день народження.

-петрику, я усе розумію, але ти повинен зрозуміти мене також,  іншими словами, увійди в моє положення.

-бачу, іншого вихіду немає. сьогодні ввечері спитаю мати.

-без сумніву, це правильне рішення. ти гарний хлопець, гарно вчишся, відповідальний, без сумніву, тобі дозволять.

-будемо сподіватись! олександре петровичу, ви колись раніше бували в криму?

-так,  звичайно! я тоді  був десь твого віку.

-кажуть, там дуже гарно і можна гарно провести час.

-безперечно,  це правда. але краще, коли ти сам впевнишся в цьому.

-, ви праві. ну добре, я вже ,мабуть, піду.

-бувай здоров, петрику!

-бувайте здорові, олександре петровичу!

Був собі дід та баба, та не було в них дітей. от вони собі сумують; а далі дід і каже бабі: - ходім, бабо, в ліс по грибки! от пішли, бере баба грибки, коли дивиться - у кущику гніздечко, а в гніздечку качечка сидить. от вона дідові: - дивись, діду, яка гарна качечка! а дід каже: - візьмімо її додому, нехай вона у нас живе. стали її брати, коли дивляться, аж у неї ніжка переломлена. вони взяли її тихенько, принесли додому, зробили їй гніздечко, обложили його пір'ячком і посадили туди качечку, а самі знов пішли по грибки. вертаються, аж дивляться, що в них прибрано, хліба напечено, борщик зварений. от вони до сусідів: - хто це? хто це? ніхто нічого не знає. другого дня знов пішли дід і баба по грибки. приходять додому - аж у них і варенички зварені, і починочок стоїть на віконці. вони знов до сусідів: - чи не бачили кого? кажуть; - бачили якусь дівчину, від криниці воду несла. така,- кажуть,- гарна, тільки трішки кривенька! от дід і баба думали-думали: "хто б це був? " - ніяк не . а далі баба дідові й каже: - знаєш що, діду? зробимо так: скажемо, що йдемо по грибки, а самі заховаємось та й будемо виглядати, хто до нас понесе воду. так і зробили. стоять вони за коморою, коли дивляться, аж із хати виходить дівчина з коромислом: така гарна! тільки що кривенька трошки. пішла вона до криниці, а дід і баба тоді в хату; дивляться - аж у гніздечку нема качечки, тільки повно пір'ячка. вони тоді взяли гніздечко та й укинули у піч, воно там і згоріло. коли іде дівчина з водою. ввійшла в хату, побачила діда й бабу та зараз до гніздечка - аж гніздечка нема. вона тоді як заплаче! дід і баба до неї, кажуть: - не плач, галочко! ти будеш у нас за дочку; ми будемо тебе любити і жалувати, як рідну дитину!