Уякому рядку всі слова є стилістично забарвленими? а. вулиця, хліб, небо. б. людина, мітинг, пісня. в. матінка, здоровань, нахаба. г. весня, житло, спікер. якою частиною мови є синонім дружно-спільно-гуртом-злагоджено? а. іменниками. б. прикметниками. в. дієсловами. г. прислівниками. у якому рядку всі пари слів є омонімічними? а. спритна ласка-ласка в голосі; прозора пара-пара чобіт. б. ласкавий щепіт-щепіт трави; читання байки-сорочка з байки. в. солодкий цукор-солодкий сон; клуб диму-сільський клуб. г. розпечена лава-дерев*яна лава; весняний день-весняний цвіт. у якому реченні фразеологізм є додатком? а. оленка опинилася між двох вогнів. б. сергій наговорив сім мішків гречаної вовни. в. петро подався світ за очі. г. миколка на уроці гав ловив та витрішки продавав. у яких рядках у всіх словах відбувається уподібнення приголосних під час вимови? (кілька правильних відповідей) а. рюкзак, боротьба, дігтяр. б. безпечний, доріжка, любов. в. просьба, дивишся, вокзал. г. казка, молодший, дужка. д. косьба, світиться, розклад.

1)в, 2)г,3)а,  4)г, 5)а

Горіх і каштан на краю лісу росли горіх і каштан. одного ранку проснувся горіх, дивиться - каштан увесь білий.  - звідки в тебе така гарна одіж? - радіючи за нього, запитав горіх.  - це цвіт, - гордо відповів каштан. – в тебе такого не буде.  горіх зітхнув.- о-о! який чудовий в каштана цвіт!   то діти завітали до лісу і милувались каштаном. на горіха ніхто й не глянув.як каштан відцвів, горіх зацвів. його цвіт був дуже скромний. каштан глянув і відвернувся: «аж соромно рости поряд. що подумають, коли дізнаються про те, що він мій друг? »пройшов на обох деревах з’явились зелені плоди. згодом на горіх почали сідати птахи і клювати їх. ті зривались з гілок, падали на землю. каштан сміявся: - дивись! моїх не чіпають. бояться.  подивився горіх, а вони обсипані зеленими колючками. дійсно страшно. глянув на свої, а ті гладесенькі, беззахисні. зітхнув бідолаха та мовчки порадів за друга.наступила осінь. почали плоди обпадати. зелена шкурка на них лопалась. нападало їх так багато, що землю вкрили. глянув каштан вниз, і каже з погордою: - ось ці гарні - мої, а ті всі решту - твої.горіх і собі глянув… а там серед гладеньких рудих каштанів валялись зморщені горіхи.  зітхнув горіх і промовчав.- ой! які гарні каштанчики! – раптом почули.це знову були діти. вони похапцем збирали каштани.- ох, ці діти! – промовив хтось поряд. - збирайте горіхи, в них такі смачні зернятка.глянули друзі, а ж то дорослі надійшли.- ой! правда! я так люблю горішки! - вигукнув хтось з дітей.  - і я! і я! – загукала малеча.  вони висипали каштани і почали набивати кишені горіхами. через хвилю на землі валялись лиш нікому не потрібні каштани.- тату! а що ж буде з ними? - запитав хтось.  - та, напевне, дикі свині з’їдять.  жаль стало горіху каштана. хотів підбадьорити його, та той знову відвернувся. тепер від сорому…