Твир миниатюра на тему весна (7-9 речень)

закінчилися суворі морози, і скрізь відчувається подих весни. все пробуджується до нового життя, дихає свіжістю й молодістю. ще острівцями лежить сніг, а сонечко припікає, і з’являються перші вісники весни – маленькі струмочки. біжать струмочки і співають свою пісеньку, весело повідомляючи всім про прихід весни: «весна іде! весна іде! ми молодої весни гінці, вона нас вислала вперед! »

і хоча вночі все ще морозно, але весна вступає в свої права. дзвінкіше звучать пташині голоси, від їх щебетання за вікном я вранці. на деревах, що відпочили за зиму, набухли бруньки. віє легкий вітерець і зашумлять радісні дерева, вітаючи весну. а вслухалися ви в спів весняної капелі? це ж справжній хор з різними голосами і тональністю: десь тихіше, десь голосніше, а то й зовсім басом.

я люблю спостерігати навесні за природою, дивитися, як навколо все оновлюється. люблю проводити вихідні у весняному лісі. йдеш лісом і відчуваєш, що на душі стає легко і радісно. ось сонячні зайчики танцюють на галявині, – вони наче хочуть розповісти всьому живому в лісі, що час прокидатися. між деревами від перших сонячних промінчиків з’явилися проліски. вони ще зовсім маленькі, тендітні, але скільки завзятості в цих ніжних кольорах: наполегливо пробивають вони товстий килим торішнього снігу. блакитні пелюсточки, немов посміхаючись, тягнуться до сонечка. набредеш на галявинку пролісків – і очей відвести не можеш: здається, ніби земля і небо одного кольору – яскраво-блакитного. квіти такі ніжні, що й зривати їх шкода і навіть соромно. напевно, немає нікого мудріше матінки-природи, тому що як пояснити, що одна пора року змінюється іншою, і неодмінно приходить сама довгоочікувана з них – красуня весна.

Картина володимира орловського "дніпро" - це  натуральна замальовка, перетворена чарівним пензлем художника в барвистий музичний акорд. витвір представляє високу музейно-художню і колекційну цінність.  присвятив картину володимир орловський   українській  природі, її чарівній, неповторній о красі. тепла тінь огортає при першому погляді на картину, а далі заворожують душу далекі сонячні степи і блакита вода дніпра з його обривистими берегами. чим пильніше дивишся, тип сильніше починаєш бажати стати на звивисту доріжку, погладити рукою ніжно зелену, уквітчану ромашками, траву, привітатися з щирою українською дівчиною, у довгій спідниці та з вінком. далі підійти до стін церкви, що тільки куполами вигляда з-за лісу і ніби тоне у зеленому розмаїтті. як тонко автор передав всі порухи природи, як майстерно він втілив у картину всю красу дніпровських вод. ця картина заслуговує найбільшого визнання.