Аналіз поезії "гей, нові колумби й магеллани"

Тема:   звернення письменника до молоді, щоб вони вирушали у мандри і відкривали нове, ніким ще невідоме, цікаве, захоплююче. ідея:   сенс життя людини — пошуки, мандри, прагнення самоствердитися; заперечення байдужості, пасивності. основна думка:   створення руху вперед, романтичного пориву, пошуку відкриттів і самовідкриттів. художні засоби  «гей, нові колумби й магеллани»  звертання:   «гей, нові колумби й магеллани», «кораблі», «украї», «друзі». риторичні оклики: «напнемо вітрила наших мрій! » «кораблі! шикуйтесь до походу! » «мрійництво! жаго моя! живи! » «відкривай духовні острови! » «нидіє на якорі душа! » «півень землю всю не розгребе! » «шкварити байдужість на вогні! » риторичні запитання: «хто сказав, що все уже відкрито? нащо ж ми народжені тоді? » «як нам помістити у корито наші сподівання молоді? » метафори:   «кличуть … у мандри океани», «бухту … облизує прибій», «сподівання помістити», «нидіє… душа», «б’ються груди», «вітер… не остудить». епітети:   «молоді сподівання», «рідний народ», «духовні острови», «вітри тужаві». тавтологія:   «відкрито вже відкрите».

В повісті «Маруся» Г. Квітка-Основ’яненко надав можливість зрозуміти, що не слід кепкувати з українського народу, який має таку самовідданість боротьбі за своє вільне і щасливе життя, таку душевну глибину і таку спрагу до кращого. Цей твір став одним з найкращих українських літературних творів і втілив у собі кращі риси національного фольклору та української пісенної творчості. Джерелом для творчого натхнення письменника була дійсність тогочасного українського села, скрашена українськими весільними, святковими й ліричними піснями, баладами та іншими фольклорними мотивами.

Головними героями повісті Г. Квітки-Основ’яненка є Маруся й Василь — чисті у своїх помислах і почуттях, дуже працьовиті, неговіркі, прості і щирі люди. Як казав про них сам автор, ці персонажі «писані з натури і без будь-якої прикраси». У своєму творі видатний повістяр майстерно і талановито висвітив життя та звичаї українського народу, поетичну природу рідного краю.

Не менш яскравим персонажем повісті «Маруся» був і батько дівчини Наум Дрот. В його образі автор втілив кращі риси українського селянства. Наум був мудрою, чесною й набожною людиною, він, не покладаючи рук, усе життя працював, тому й жила його родина у відносному достатку. У такій же доброчинності та любові до праці він виховав і свою доньку. І тільки почує Маруся церковні дзвони, як збирається до церкви, адже гріх не піти, бо день святковий. А в інші дні вона з ранку до вечора працює, бо тільки так можна здобути своє щастя і стати заможною.

Саме такою, як Маруся, бачить письменник справжню українську дівчину. Маруся не пустувала в церкві, не пила горілки на вечорницях, давала дівчатам добрі поради. Її любили й шанували односельці за працьовитість і лагідність, за її золоті руки. Маруся ніколи не виходила з дому, поки не впоралася з усією домашньою роботою.

У своїй повісті Г. Квітка-Основ’яненко докладно описав народні звичаї та свята: сватання, весілля і похорони з голосіннями. Так докладно міг зобразити ці події лише справжній знавець життя та побуту українського народу. До того ж знавець настільки талановитий, що вдалося йому все це передати неповторною поетичною мовою.

Незважаючи на сумний фінал, повість вражає точністю найдрібніших подробиць в описах традицій та повсякденного життя українського народу, незвичайною силою почуттів її головних героїв.