Приказка і прислів'я у творі аліса в країні див

Весна ледачого не любить у нашому світі всі божевільні.*****якби кожна людина займалася своєю справою, землякрутилася б швидше.*****бачила я котів без посмішок, але посмішку без кота *****ну, хіба можна серйозно ставитися до книжки без картинок ? ! *****спочатку кару! потім вирок! ***** щастя може обдурити кого-небудь! *****зустріти б кого-небудь розумного для різноманітності! *****хай живуть неіменіни! *****ти завжди можеш взяти більше, ніж нічого.*****але щоб зробити неможливе, потрібно лише повірити, що вина це здатні.*****відкрию тобі секрет: безумці всіх розумніші.*****уві сні не станеться поганого, але якщо злякаєшся, можна і прокинутися - від легкого щипка.*****ти прекрасна. бракує лише посмішки.*****ми з тобою не пара, зрозумій. справа не в запорах, звичайно.*****все чудіше і дивніше.*****собаки легковірні, як діти.*****що спільного у ворона і письмового столу? *****нині всі їздять по залізниці, але капелюшні перевезеннякуди надійніше і приємніше.*****те на тебе зверху вниз милуюся, то навпаки.*****якось одного разу корінець зла потрапив їй в голову і пустив коріння.*****не потрібно від підданих любові, лише страх.*****і не було на світі сили, здатної зупинити уяву.*****- це неможливо! - можливо, якщо повіриш.*****- ти могла б залишитися тут чудна ідея, хоч і абсолютно божевільна.*****- про що ти тільки думаєш? - про те, яке вміти літати.*****- як тебе розуміти? - розуміти мене необов'язково. обов'язково любити і годувати  вчасно.

На свете храбрый рыцарь жил - щедра была земля - он верой и правдою служил во славу короля. был этот рыцарь молчалив, угрюм не по , вкус крови с юных лет вкусив и боль жестоких ран. у рыцаря один лишь друг - красавец белый конь. он с ним без фальши, без разлук -  хоть в воду, хоть в огонь. и юноша уверен в том: их дружба - как броня; и в битве закрывал нет, не себя - коня. случилось им за короля отправиться в поход туда, где чуждая земля, где вражье войско ждёт. две армии (таков удел) вступили в смертный бой: там были груды мёртвых тел, там кровь текла рекой. отважный рыцарь не щадил ни сил, ни сталь клинка: рубил мечом, конём давил коварного врага. как вдруг угас его кураж, не держит меч увы, изранен воин наш. казалось, смерть близка. неладное почуял конь, из боя поскакал. под градом стрел промчался он, но вынес седока. затих вдали оружья звон, от смерти друг и лёг, и тихо умер конь, стрелой врага пронзён.