Чим сподобався твір " митькозавр з юрківки"?

Твiр за повiстю М. Коцюбинського Дорогою цiною . У своєму творi М.

Коцюбинський змальовує персонажiв з народу. Головнi героï

Остап та Соломiя є типовими тогочасними украïнцями, проте

мають i яскравi iндивiдуальнi психологiчнi риси. Автор зображує

персонажiв з багатьох сторiн: розкриває психологiю своïх

героïв, ïхнє ставлення до життя, прагнення та цiнностi.

Остап та Соломiя яскравi, багатограннi, глибокi образи

украïнськоï лiтератури. Головним персонажам повiстi Дорогою

цiною притаманне прагнення свободи, причому свобода має для них

настiльки важливе значення, що вони ладнi вiддати за неï будь-що.

Бажання не тiльки формальноï свободи дiй, а й бажання мати свободу

вибору, духовну свободу властиве Остаповi та Соломiï.

Остап та Соломiя люблять землю та працю на землi, проте вони хочуть

працювати на себе, на своє майбутнє , нехай i тяжко

працювати. Крiпаччина унеможливлює щасливе iснування людини, адже

вона с антигуманною за своєю суттю. Обидва героï ненавидять

крiпосний лад, вiн неприйнятний для них своєю принизливiстю.)

Героям властива неабияка поряднiсть, взаємодо вони надають

одне одному пiдтримку, ладнi життя вiддати одне за одного. Соломiя не

пересiчна жiнка. Вона активна, дiєва, не здатна примиритися з

несправедливiстю, готова дiяти, боротися за своє щастя та за свою

долю. Соломiю можна вважати надзвичайно сильною особистiстю, хоча вона й

не втрачає жiночностi у будь-яких своïх дiях. Вона мужня та

рiшуча, в ïï мужностi є також своєрiдна краса.

Остап надзвичайно сильна людина, вiн справжнiй чоловiк, який

вiдчуває вiдповiдальнiсть за себе, за свiй б життя та за тих,

хто близький йому. Вiн здатний пiти на ризик, аби тiльки здобути жадану

свободу для себе та Соломiï. Його не можна зламати, скорити, вiн

прагне здобути свободу будь-якою цiною.

Я вважаю, що усе iснування людини грунтується на кiлькох

загальних, первинних цiнностях. I свобода є однiєю з таких

цiнностей. Минули тi iсторичнi часи, у яких описанi Михайлом

Коцюбинським подiï були актуальнi i, на жаль, звичайнi. Але

проблема волi постає i зараз, бо це проблема життєвоï

фiлософiï… Наскiльки ж трагiчним було життя людей, коли

крiпацтво, поневолення i духу, i тiла людини були звичайною практикою

суспiльства!

Остап i Соломiя не не згоднi терпiти муки крiпацтва, але й не

здатнi: ïхня людська гiднiсть постає проти антигуманного

свiту. Важливо розумiти, вiд чого тiкають героï, iз чим вони

борються. Для них неприйнятний не стiльки формальний бiк крiпацтва:

важка праця, вiдсутнiсть вибору, скiльки його внутрiшнiй фiлософський

бiк: пригнiчення людськоï гiдностi, поневолення духу. Справдi

дорого обходиться воля нашим героям. Тiкаючи, вони постiйно стикаються з

новими перепонами на ïхньому шляху до свободи, на них чатують

смертельнi небезпеки, але це не зупиняє ïх. Бо свобода важить

для них бiльше, нiж життя. Бо життя пiд ярмом крiпацтва є

iснуванням, тiльки марнуванням безцiнного часу.

Обговорюючи твiр з друзями, я почув дуже жорстку, категоричну думку, яка

глибоко вразила i навiть ранила мене. Один з моïх однокласникiв

говорив проте, що дiï Остапа та Соломiï були марними! Що

здобув Остап? Його життя, його душа та тiло покалiченi, вiн втратив

кохану, втратив друга Iвана. Вiн живе собi вiдлюдником, на самотi вiн i

помре… приблизно такi мiркування висловлював мiй друг. На початку

читання та навiть за деякий час пiсля прочитання твору менi здавалось,

що вивчення повiстi Дорогою цiною непотрiбне: часи крiплччини минулися,

ми пам'ятаємо про ту добу, але ж навiщо придiляти стiльки часу

зануренню у давнє минуле. Мабуть, тiльки зухвала реплiка мого

однокласника до менi збагнути, що за всiма цими неактуальними

перипетiями чи стоять фiлософськi, вiчнi проблеми. Що важить доля

людини, воля? Якою є ïï цiна? Цi питання важливi. Хiба в

цих питаннях десь йдеться про iсторичну добу?

У тому-то й рiч… У будь-якi часи iснуватиме проблема

внутрiшньоï та зовнiшньоï свободи i ставлення людини до

неï, ïï волелюбнiсть чи пристосуванство…

Мiй друг казав, що все це марно, що це стихiйний беззмiстовний протест

проти

системи, яку не зламати самотужки. Ох, як би менi хотiлось мати якiсь

докази своєï позицiï: ми нiколи не були i не опинимось у

тому часi, як я можу стверджувати, що вчинив би так само, як вчинили

героï? Що не почав би пiдлаштовуватись пiд обставини… Я не

маю таких доказiв, але не можу погодитися з тим, i що пристосуватися

значить вчинити правильно. Подивимось хоча б на саме пристосуватися