Твір роздум на тему я і мої сучасники ! будь-ласка іть !

мій сучасник різноманітний. він не має ідеалів ні добра, ні чіткого ідеалу краси і тд. помилок уникнути він не може. він не може вирішити безліч проблем, і практично за всіма рішеннями все одно йдуть чергові помилки. але він перестає їх бояться; він знає, що помилки відбуваються на краще, як говориться: "на помилках вчаться".

людина нинішнього покоління повинен постійно розвиватися. варто одному пригальмувати і зупиниться. і все суспільство почне деградувати. він створює правила життя, принципи, але при цьому рідко дотримується свого плану, в чому потім неодмінно шкодує — і знову чергова помилка.

звичайно, раніше ідеали були інші. та й ставилися до них серйозніше. але і в наш час є безліч цінностей. зараз молоді люди поводяться набагато вільніше і раськрепощеннєє. і в цьому є багато переваг. кажуть, що молодь раніше була краще. чи так це? у нас завжди стоїть проблема "батьків і дітей". але з цього питання я можу сказати, що молодь не гірше минулих років. просто все хороше в житті запам’ятовується краще. і це, швидше за все, підходить під цей опис.

що ж, мій сучасник — це, насамперед, особистість. вона індивідуальна і не стоїть на місці. душа сучасника постійно прагне до розвитку. молодий чоловік сьогоднішнього часу індивідуальний. він не прагнути наслідувати когось, він в першу чергу хоче проявити своє "я".

Головний герой, як і сам письменник, залишився сиротою, виховувався у дядька, доки той не загинув від німецької бомби. вже з початку повісті ми бачимо, що хлопчик серйозний, відповідальний. а зі смертю дядька йому і зовсім довелося покладатись тільки на себе. він іде дорогами війни, сповненими небезпек, перемагаючи в собі страх, перемагаючиінколи фізичне безсилля та хворобу. за віком він був нашим одноліткомавтор розповідає про зустріч на базарі климка та зульфата зі своєю вчителькою, яка з малою дитиною опинилася в безвиході. з цього часу у друзів з'явилося благородне бажання їй, і вони беруть на свої слабкі плечі усі турботи про наталю михайлівну з олею, стають їх опорою. саме опікуючись їх життям у першу чергу, вирушає юний герой новели климко у далеку дорогу. на ній климко з шевцем рятує під час облоги на базарі незнайому дівчину від німеччини, хоч міг поплатитися за це життям. біда зближує, згуртовує людей, виявляє глибини людської душі: доброту, порядність одних і жорстокість та підлість інших. пізніше ми бачимо климка під час перебування у тітки марини, яка виходжувала його в гарячці і хотіла навіть залишити в себе - всиновити. але хлопчик, хоч йому і у доброї жінки, не погодився, бо відчував відповідальність за життя дорогих йому людей. мені здається, що у цьому епізоді дуже виразно показується доброта і самовідданість людської душі .після небезпечної дороги, після важких випробувань, сповнений радістю, повертався назад климко з дорогоцінною сіллю. і тут підстерегла хлопчика невблаганна смерть, як підстерігала вона на тих воєнних дорогах багатьох його ровесників.тут і скосила його черга з німецького автомата: "він уп'явся пальцями в діжурку на грудях, тихо ойкнув і впав. а з пробитого мішка тоненькою цівкою потекла на дорогу сі" ця повість страшна своєю правдою про війну і красивою правдою про благородних людей.