Нужно выделить ключевые сцены в произведении ромео и джульетта.

Шекспир начинает трагедию с драки враждующих веронских кланов монтекки и капулетти. а затем события развиваются стремительно. пробравшись в маске в дом капулетти на , ромео монтекки, видит юную прелестную джульетту. молодые люди влюбляются друг в друга с первого взгляда. в знаментой сцене у происходит объяснение в любви.  монах лоренцо тайно венчает их.  брат джульетты на почве вражды убивает меркуцио, лучшего друга ромео. юноша мстит за смерть друга. убив , он вынужден скрыться в мантуе, чтобы избежать казни. родители джульетты решают выдать её замуж за графа париса. чтобы выиграть время джульетта выпивает напиток, который её дал лоренцо, и погружается в глубокий сон. думая, что девушка умерла, родные относят её в фамильный склеп. лоренцо не успевает ромео и он прибывает в верону, думая, что джульетта мертва. в склепе он убивает париса и выпивает яд, потому что не мыслит жизни без любимой.  пробудившись ото сна, джульетта видит мёртвого ромео и, не в силах пережить его смерть, закалывает себя кинжалом. у бездыханных тел влюблённых монтекки и капулетти мирятся.

остаточний розрив відбувся у 1054 р., коли папа і патріарх взаємно відлучили один одного від церкви і оголосили анафему (прокляття). після цього римська церква почала називатися католицькою (від гр. „вселенський, всеохоплюючий”), а константинопольська, олександрійська, антіохійська та єрусалимська, які підтримували її, – ортодоксальними.

необхідно також мати на увазі, що різниця між східною і західною церквами була обумовлена ідейними традиціями, суть яких в тому, що:

західна церква спиралася на римський юридизм, східна – на грецьку філософію. тому обидві церкви по-різному ставилися і вирішували світоглядні проблеми.

на заході в першу чергу вставали проблеми гріха: чи володіє людина свободою волі і чи може вона сама визволитися від гріха? на сході намагання і спасіння формулювалися в інших площинах: яка природа божества, чи вона така, що може забезпечити людині доступність царства божого?

різні ідейні і соціальні традиції обумовили і суперечки про філіокве, тобто про сходження духа святого. візантія визнавала сходження духа тільки від бога-отця, в той час як в римі вважали, що дух святий сходить і від бога-отця, і від бога-сина.