Твір опис пори року з прикметниками наприклат травневий і так дальше

цього року весна прийшла зненацька. якось із-за хмар визирнуло сонце — і потекли струмки. подув вітерець, за три-чотири дні все висушив. загомоніли птахи: їм багато треба встигнути зробити до приходу осені. але коли ще та осінь… а тепер весна!

я іду до гаю, і в блакить безкраюсерце моє лине й птицею співаєпро весну чудесну на моїй вкраїні…

усе радіє, співає, бринить. природа прокидається, наповнюється особливими звуками. метушаться різні комахи, щебечуть пташки, з’явились трави і квіти — усе радіє сонцю, усе тягнеться до тепла, до життя.

весна-чарівниця,неначе цариця,наказ свій послала,щоб краса вставала.

і людина стає більш чутлива весною: усе помічає, до всього приглядається, прислухається, дивиться навкруги здивованими очима. прилинь до дерева і почуєш, як по ньому піднімаються соки. і здається, що воно живе, бо тремтить під твоїм вухом. побігли соки по стовбуру, по гіллю, і незабаром з’являться листочки — молоді, яскраво-зелені. а там і цвіт запанує. ото краса! а пахощі які! буде робота для бджіл.

не вперше ти бачиш весну, не вперше чуєш її галас. але кожного разу дивуєшся і сам ніби прокидаєшся, сповнений радості, надії. і хочеться жити, всіх довкола любити, робити корисні справи відкриття, говорити приємні слова, закричати на повний голос: «люди, весно, я живу, я люблю, я — молодий! »